Головна/Лікування хвороб/Гастроентерологія (Частина 1)


Встановлення діагнозу гострого гастриту базується в першу чергу на анамнестичних даних: похибки в дієті (прийом алкоголю, вживання недоброякісної їжі), введення отрут з метою самогубства.

Допомагає в діагностиці та епідеміологічний анамнез: гострий бактеріальний гастрит нерідко вражає групу людей. У разі гострого гастриту коррозівного при опитуванні потерпілого або родичів, огляді аптечки, бутлі або банки з отруйною речовиною, огляді хворого можна встановити факт прийому отрути і уточнити характер і дозу хімічної речовини.

Деяке значення мають огляд порожнини рота хворого і визначення запаху видихуваного отрути. При отруєнні соляною кислотою спостерігається некроз слизової оболонки рота зі струпом характерного білого кольору, при отруєнні азотною кислотою - струп жовтого кольору, сірчаної кислотою - чорного кольору. При отруєнні лугами - некроз слизової оболонки порожнини рота з вираженим набряком і брудно-сіро-коричневим нальотом.

Певну діагностичну цінність для встановлення характеру гострого гастриту мають хімічне та бактеріологічне дослідження блювотних мас і випорожнень, вивчення харчових продуктів, що викликали токсикоінфекцію, посуду з-під отруйних речовин.

У необхідних випадках проводять рентгенологічне дослідження травного тракту, органів грудної клітини, ендоскопічні методи дослідження.

Вивчення шлункової секреції дозволяє судити про ступінь порушення основних функцій шлунка.

Слід відрізняти гострий гастрит від інших захворювань, що супроводжуються блювотою. Найбільш важливий диференціальний діагноз з інфарктом міокарда (Гастралгічною форма). Типовою лікарською помилкою є діагноз харчового отруєння і призначення промивань шлунка хворому з гострим інфарктом міокарда. Наявність в анамнезі у хворого нападів стенокардії, гіпертонічної хвороби, сильних болей за грудиною або в надчеревній ділянці, ознак колапсу, а головне змін електрокардіограми, яку слід неодмінно робити у всіх сумнівних випадках, дозволяє поставити правильний діагноз.

Гострі запальні захворювання органів черевної порожнини (апендицит, холецистит, панкреатит) можуть дебютувати блювотою, що не виключає гострий гастрит. Клінічний перебіг, поява симптомів подразнення очеревини, зміна картини крові (нейтрофільний лейкоцитоз зі зрушенням формули вліво), підвищення активності амілази та трипсину в сироватці крові дозволяють досить швидко уточнити діагноз.

Діагноз гострого гастриту флегмонозного зазвичай ставлять при лапаротомії або розтині. Припустити такий діагноз можна при поєднанні таких симптомів, як висока лихоманка, прояв-

лення перитоніту верхніх відділів живота, сильні болі в епі-гастральной області, якщо відсутні клініко-інструментальні ознаки виразкової хвороби або гострого панкреатиту.