Головна/Лікування хвороб/Гастроентерологія (Частина 1)


Виразкова хвороба широко поширена у всіх країнах світу. Серед пацієнтів, що знаходилися на стаціонарному лікуванні із захворюваннями органів травлення, виразкова хвороба діагностується в 35,8% випадків [Василенко В. X. та ін, 1986]. У країнах Західної Європи, США і Японії до 2-3% дорослого населення страждають на виразкову хворобу. Однак ці цифри не дають повного уявлення про справжню частоті захворювання, оскільки головним чином грунтуються на обращаемости хворих за медичною допомогою. На велику поширеність виразкової хвороби вказують патологоанатомічні дані. На розтині виразки та рубцеві зміни в стінці шлунка та дванадцятипалої кишки, що свідчать про виразкової хвороби, виявляються в 8-10 і навіть 20% випадків [Grossman М. I., 1979; Najoks J., 1980; David I., 1982].

Співвідношення виразок шлунка і дванадцятипалої кишки в чому залежить від віку пацієнтів та регіону проживання. В осіб молодого віку переважають дуоденальні виразки - 16:1 (у віці старше 60 років - 2:1). Співвідношення виразок шлунка і дуоденальних виразок у середньому по країнах Європи і США дорівнює 1:4, в Індії-Г. 19 і навіть 1:32. В Японії, навпаки, переважає шлункова локалізація виразок (2:1), а в осіб, які проживають у високогірних районах Анд, цей показник навіть вище (20:1) [Sonnenberg A., 1985; Wolf G., Scheinder W., 1985 ].

На підставі епідемічних досліджень виділяють ряд факторів, що сприяють більш частому захворювання виразковою хворобою.

Загальновизнано, що чоловіки хворіють частіше за жінок. Однак

співвідношення чоловіків і жінок, які страждають на виразкову хворобу, коливається в залежності від віку пацієнтів. Так, чоловіки у молодому віці хворіють на виразкову хворобу в 3-5 разів частіше жінок, а у віці старше 50 років (після настання менопаузи у жінок) ця різниця нівелюється. В останні десятиліття спостерігається помітне збільшення частоти розвитку виразкової хвороби у жінок, що обумовлено стресовими ситуаціями, все більшим поширенням серед жінок шкідливих звичок (куріння, алкоголь), більш частим вживанням аналгезуючу-щих препаратів, а також з порушеннями гормональної функції яєчників [Самсонов В. А., 1978; Ельштейн Н. В. та ін, 1989; Mendeloff A., 1980].

Виразкова хвороба серед міського населення реєструється частіше, ніж серед сільського. Високий рівень захворюваності пояснюється особливостями харчування, соціальної та виробничого життя, забрудненням довкілля в містах.

Виділяють так звані гострі професії: льотчики, машиністи, оператори, диспетчери, працівники конвеєра і т. д. Практично будь-яка праця, якщо він пов'язаний з психоемоційними перевантаженнями, фізичним перенапруженням, частими відрядженнями, відсутністю повноцінного відпочинку, є істотним чинником, сприяючим до захворювання виразковою хворобою.

У періоди великих соціальних потрясінь, що супроводжуються різким погіршенням харчування, матеріальних умов життя населення в цілому і психічними травмами, відзначається частішання виразкової хвороби та її ускладнень. Під час блокади Ленінграда, за даними М, В. Черноруцкому (1953), нові захворювання виразковою хворобою спостерігалися в 50% випадків. У Франції в 1942-1943 рр.. виразкова хвороба почастішала в 7 разів [Lambling A. et al., 1962]. За статистичними даними Лондонської станції швидкої допомоги, під час бомбардувань міста кількість перфорацій і кровотеч виразкової етіології значно збільшувалася. У роки Великої Вітчизняної війни Н. Д. Стражеско (1957) відзначив збільшення смертності від виразкової хвороби.

Встановлено, що особи з обтяженою спадковістю за інших рівних умов значно частіше схильні виразкової хвороби, особливо в дитячому, підлітковому і молодому віці.

До факторів ризику відносяться також шкідливі звички і особливості харчування (куріння, вживання міцних алкогольних напоїв, аліментарні похибки, порушення ритму прийому їжі).

За останні 10-15 років у багатьох країнах світу, в тому числі і в Росії, відзначається тенденція до зниження захворюваності на виразкову хворобу, а також кількості госпіталізацій, частоти оперативних втручань і летальних випадків при цьому захворюванні. За даними санітарної статистики США, смертність від пептичних виразок шлунка і дванадцятипалої кишки за період з 1970 по 1977 р. знизився на 31%. Аналогічні дані наводяться по Англії і Німеччини [Rothmund M. et al., 1983].

В. А. Самсонов (1978) на прикладі лікувально-профілактичних установ Петрозаводська показав, що летальність при виразковій хворобі зменшилася з 4,4 в 1945-1957 рр.. до 2,6% в 1971 - 1975 рр..

У той же час ряд дослідників відзначають збільшення захворюваності на виразкову хворобу [Логінов А. С. та ін, 1980; Спектор А. І. та ін, 1983; Куртяну Б. Н., Шептулін А. А., 1990; Bonnevie Про ., 1980]. Спостережуване авторами збільшення частоти виразкової хвороби, очевидно, пояснюється не істинним зростанням захворюваності, а поліпшенням якості діагностики.