Головна/Лікування хвороб/Гастроентерологія (Частина 2)


Спеціального обговорення заслуговує питання про поеттран-сфузіонном гепатиті, тобто гострому вірусному гепатиті, що виникає після переливання крові або її компонентів. Велика кількість стертих і безсимптомних форм ускладнює статистичний аналіз поеттрансфузіонних гепатитів. Можна лише стверджувати, що частота їх виникнення залежить від рівня захворюваності гострим вірусним гепатитом і частоти вірусоносійства в даному регіоні, а також від якості обстеження донорів крові.

Основну масу гострих поеттрансфузіонних гепатитів становлять гострі вірусні гепатити В і гострі вірусні гепатити С. Деякі дослідники [Hollinger F. et al., 1983 J описують поодинокі випадки розвитку поеттра нефу спекотного гепатиту в результаті зараження вірусом гепатиту А.

Неуточнений до теперішнього часу місце в походженні гострих поеттрансфузіонних гепатитів займають віруси цітомега-ща, Епштсйна-Барр, герпесу. У багатьох випадках ускладнює ті чення гострого поеттра нефу спекотного гепатиту В присутність вірусу гепатиту D. У країнах, де донори проходять ретельне обстеження (США, Німеччина та ін), виявлено, що поеттрансфузіонние гепатити включають 10% гострих вірусних гепатитів В і 80% гострих вірусних гепатитів С; 10% падає на етіологічно неуточнені форми захворювання.

За рекомендацією R. Aach і співроб. (1981) проведено дослідження великої групи донорів на наявність НВСАЬ і активність АлАТ. Патологічні результати дослідження цих параметрів виявлені у 3% донорів. Автори вважали їх підозрілими щодо наявності у їх вірусної інфекції ні А ні В (гепатиту С, за сучасною термінологією). Виключення цих 3% кандидатів у донори призвело до зниження числа поеттрансфузіонних гепатитів на 30%.

У нашій країні більшість донорів проходять обстеження на HBsAg методом зустрічного іммуноелсктрофореза. У найближчі роки, очевидно, виникне необхідність обстеження донорів на HBsAg і анти-НВс радіоімунним або імуноферментним методом.

Виявлення в сироватці крові HBsAg є певною підставою для вибракування крові. Однак якщо поверхневий антиген представлений тільки неповними або ізольованими годину-

особами, кров, можливо, позбавлена ??інфекційних властивостей. Поряд з цим при наявності поверхневого антигену в-складі повного вириона кров, безумовно, непридатна для переливання. Так як довременние методи дослідження не дозволяють відрізняти ізольовану форму поверхневого антигену від антигену, що входить до складу повного вириона, то виявлення HBsAg вважається показником присутності повного вириона і кров розглядається як непридатна для переливання реципієнту.

Анти-НВс виявляється в сироватці донорів і в популяції в цілому в кілька разів частіше, ніж HBsAg. Тому питання про ставлення до крові донора, яка містить ізольовано анти-НВс в невеликому титрі, має потребу в поясненні.

Поки така кров підлягає вибракуванню. У зв'язку з тим що в місцевостях з високим відсотком антігеноносітелей серед населення припадає бракувати до 50% донорів, то, наприклад, на Сардинії виділяють осіб, у яких анти-НВс міститься в малих концентраціях, відсутні анти-HBcIgM та інші маркери вірусу гепатиту Е ( HBsAg і HBeAg) f а також гіпербілірубінемія і гіпертранса-міназемія. У подібних кандидатів у донори кров та її компоненти на Сардинії дозволено переливати.

Ці досліди не закінчені, і поки залишається в силі давнє правило: виявлення у донора будь-якого з маркерів вірусу гепатиту В є підставою для відсторонення його від донорства. Мабуть, в найближчі роки постане питання про обстеження донорів на анти-HAV IgM та анти-HCV.