Головна/Лікування хвороб/Лікування хвороб органів дихання


Пастозність і невеликі набряки на гомілках у хворих з хронічним легеневим серцем зазвичай з'являються до розвитку "істинної" правошлуночкової недостатності та обумовлені затримкою рідини внаслідок гіперальдостсронізма, обумовленого стимулюючою дією гіпер-крапни на клубочкову зону кори надниркових залоз. На цій стадії захворювання досить ефективним є ізольоване призначення діуретиків - антагоністів алвдостерона (верошпирон по 50-100 мг вранці, щодня або через день).

При появі та прогресуванні правошлуночкової недостатності в терапію включаються більш потужні діуретики (гіпотіазид, бри-налвдікс, Урегіт, фуросемід). Як і при лікуванні недостатності кровообігу іншої природи, діуретичний терапія у хворих з хронічним легеневим серцем може бути розділена на активну і підтримуючу. У період активної терапії завданням лікаря є підбір такої дози діуретика або комбінації діуретиків, при якій досягається оптимальний темп зменшення набряків, тобто набряковий синдром усувається досить швидко і в той же час зведена до мінімуму небезпеку розвитку порушень водно-електролітного і кислотно-лужної рівноваги, обумовлених надмірно енергійної діуретичної терапією. При хронічному легеневому серці лікування діуретиками повинна проводитися досить обережно, так як ризик метаболічних ускладнень терапії підвищується на тлі наявних порушень газового складу крові, крім того, занадто активна діуретичний терапія може призводити до згущення мокроти, погіршення мукоциліарного транспорту та посилення бронхіальної обструкції. При проведенні активної діуретичної терапії слід прагнути до збільшення добового діурезу до величини не більше 2 л (в умовах обмеження споживання рідини і солі) і до щоденного зменшення маси тіла на 500-750 м.

Метою підтримуючої терапії діуретиками є запобігання повторного утворення набряків. У цей період потрібно регулярний контроль за масою тіла, слід вибирати таку дозу діуретиків, щоб вона зберігалася на рівні, досягнутому в результаті проведення активної терапії.

При наявності артеріальної гтатеркапніі і ацидозу доцільно призначення діуретиків - інгібіторів харбоангвдрази (діакарб), так як вони знижують вміст в крові С0 2 і зменшують ацидоз. Але ці препарати також знижують вміст бікарбонатів крові, що диктує необхідність під час лікування контролювати показники кислотно-лужної рівноваги, в першу чергу величину лужного резерву (BE). При відсутності можливості систематичного контролю за КЩР потрібно обережне застосування диакарба, коли препарат призначається в дозі 2SO мг ??вранці протягом 4 днів. Перерва між курсами становить не менше 7 днів (термін, необхідний для відновлення лужного резерву).