Головна/Лікування хвороб/Лікування хвороб органів травлення


Спочатку рекомендується призначати антагоністи альдостерону, які блокують внутрішньоклітинні рецепторні поля для альдостерону в каналі-цевом епітелії нирки. Антагоністи альдостерону (верошпирон, <и'дактон, спіронолактон) діють на рівні кінцевого відрізка дистальних звивистих канальців і кортикального сегмента збірних трубочок. У результаті блокади дії альдостерону зменшується реабсорбція натрію і збільшується екскреція його з сечею (калійзберігаючі діуретики). Лікування альдактон (верошпироном) слід проводити під контролем рівня калію в крові. Альдактон протипоказаний при вираженій нирковій недостатності, для якої характерна гіперкаліємія.

А. С. Логінов і Ю. Е. Блок (1987) рекомендують призначати верошпі-рон спочатку в добовій дозі 75-150 мг і при недостатній ефективності через 1 тиждень підвищити добову дозу до 200 мг, при надмірному діурезі знизити добову дозу до 25 - 50 мг.

С. Д. Подимова (1993) рекомендує приймати альдактон в дозі 150-200 мг на добу, через 7-10 днів знизити дозу до 100-150 мг на добу з подальшим призначенням підтримуючих доз 75-100 мг на добу протягом місяців і років . Хворим з респіраторним алкалозом та метаболічним ацидозом, звичайно при декомпенсованому цирозі з вираженою пече-нічного-клітинною недостатністю, призначають менші дози верошпіро-ну, починаючи з 50-75 мг на добу з урахуванням функціонального стану печінки.

Stassen, McCullough (1985) рекомендують починати лікування верошпироном з дози 200 мг на добу, при відсутності сечогінного ефекту через 3 дні доза збільшується до 400 мг на добу. Однак такі великі дози препарату в нашій країні не набули поширення.

. При відсутності ефекту від лікування альдактон його комбінують з фуросемідом (лазиксом), який рекомендують приймати одноразово вранці (40-80 мг на один прийом) 2-3 рази на тиждень на тлі щоденного прийому альдактон у добовій дозі 100-150 мг. Після досягнення вираженого терапевтичного ефекту переходять на прийом альдактон в підтримуючих дозах 75 мг на добу і фуросемідав дозі 20-40 мг 1 раз на 7-10-14 днів.

При набряково-асцитом ефективна також комбінація верошпирон (150-200 мг на добу) + Урегіт (25-100 мг на добу) або верош-Пірон (100-150 мг на добу) + триампур (2-4 таблетки на добу). Тріампур містить в одній таблетці 25 мг тріамтерену (калійзберігаючих антагоніст альдостерону) і 12.5 мгдіхлотіазіда.

Раціональна комбінація альдактон з гипотиазид, так як вона забезпечує блокаду реабсорбції натрію в проксимальних і дистальних

відділах канальців нирок. Гипотиазид призначають у дозі 50-100 мг на день 2-3 дні на тиждень з наступною перервою (під ретельним контролем АТ, рівня калію в крові, ЕКГ).

При вираженому асциті порушується всмоктування сечогінних препаратів в шлунково-кишковому тракті, в цьому випадку доцільно внутрішньовенне введення фуросеміду, етакринової кислоти.

При наполегливому асциті можна рекомендувати на 1-2 дні такі комбінації сечогінних засобів (вказані добові дози):

1) фуросемід 80 мг + гипотиазид 100 мг + альдактон 200 мг;

2) фуросемід 80 мг + бринальдикс 40 мг + альдактон 200 мг;

3) фуросемід 80 мг + оксодолін 100 мг + альдактон 200 мг.

При лікуванні набряково-асцитичної синдрому слід враховувати рівень альбуміну в крові. Гіпоальбумінемія сприяє розвитку асциту і набрякового синдрому.

У цій ситуації слід застосовувати препарати, що покращують обмін гепатоцитів (див. вище) у поєднанні з внутрішньовенним введенням білкових препаратів. Використовуються нашита або свіжозаморожена плазма і 20% розчин альбуміну. Лікування білковими препаратами сприяє підвищенню вмісту альбуміну і колоїдно-осмотичного тиску плазми. Разова доза плазми становить 125-150 мл, на курс 4-5 вливань. 20% розчин альбуміну вводять у разовій дозі 100 мл, на курс 5-6 вливань.

Про побічні дії сечогінних засобів докладно див гол. "Лікування недостатності кровообігу". Слід лише підкреслити, що найбільш частим ускладненням є гіпокаліємія, яка коригується внутрішньовенним введенням 40-50 мл 4% розчину калію хлориду в 300-400 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, прийомом продуктів, багатих калієм. Підвищене виділення калію, натрію і хлоридів при призначенні великих доз фуросеміду, гипотиазида і надмірному діурезі може привести до розвитку метаболічного алкалозу або поглибленню респіраторного алкалозу. Алкалоз прискорює транспорт амонію з крові в клітини головного мозку і сприяє розвитку енцефалопатії.

При лікуванні фуросемідом слід пам'ятати, що він піддається метаболізму переважно в печінці та дозування його залежать не тільки від вираженості асциту, але і від ступеня порушення функціонального стану печінки. При прийомі великих доз фуросеміду є загроза розвитку важкого гепаторенального синдрому з гострою нирковою недостатністю.