Головна/Лікування хвороб/Лікування хвороб органів дихання


 

При заняттях ЛФК поліпшується рухливість грудної клітини, збільшується ЖЕЛ, поліпшуються робота системи кровообігу та постачання тканин киснем, підвищуються захисні можливості організму, поліпшуються вентиляція і дренажна функція бронхів. Все це в кінцевому рахунку прискорює розсмоктування запального вогнища в легенях.

 

ЛФК призначають на 2-3-й день зниження температури тіла, при задовільному стані хворого.

 

У гострому періоді пневмонії проводиться лікування становищем. Хворому рекомендується лежати на здоровому боці 3-4 год в день. Такий стан покращує аерацію хворого легкого. Для зменшення утворення спайок в діафрагмально-реберном кутку рекомендується лежати на здоровому боці з валиком під грудною кліткою. Положення на животі зменшує утворення спайок між діафрагмальної плеврою і задньою стінкою грудної клітини, положення на спині - між діафрагмальної плеврою і передньої грудної стінкою.

 

Таким чином, в гострому періоді захворювання необхідно міняти положення протягом дня.

 

Під час перебування хворого на постільному режимі при зниженні температури тіла призначаються статичні дихальні вправи для посилення вдиху і видиху та покращення відходження мокроти (глибокий вдих носом і повільний видих ротом, злегка натискаючи руками на грудну клітку і верхню частину живота для посилення видиху).

 

У міру поліпшення стану хворого дихальні вправи поєднують з вправами для кінцівок і тулуба, надалі включаються дихальні вправи з опором для збільшення сили дихальних м'язів. Проводиться дозоване здавлювання того чи іншого відділу грудної клітки відповідно вихідної силі дихальних м'язів.

 

Дихальні вправи краще виконувати в положенні сидячи або стоячи.

 

У міру поліпшення клінічного стану хворого призначаються загальнозміцнюючі фізичні вправи, надалі включаються ходьба, спортивно-прикладні вправи (ходьба, ігри з м'ячем, тренажери, велосипед).

 

У всі вправи лікувальної гімнастики обов'язково включається комплекс дихальних вправ з урахуванням наступних правил: вдих відповідає випрямленню корпусу, розведенню або підняттю рук, видих-с гібанію корпусу, зведення або опускання рук.

 

Дуже велике значення має тренування діафрагмального дихання в положенні лежачи або стоячи. Хворий стоїть з широко розставленими ногами; відводячи руки в сторони, робить вдих, потім, переводячи руки вперед і нахиляючись вниз, виробляє повільний видих, під час якого слід втягувати м'язи живота.

 

Якщо хворий лежить на спині, то руки кладе на живіт і робить тривалий видих, видуваючи повітря ротом; руками в цей час він натискає на передню черевну стінку, підсилюючи видих.

 

Дихальні вправи для збільшення сили діафрагми доцільно супроводжувати звуками або короткими, наступними один за одним серіями видихательних рухів (поштовхами), під час яких напружуються м'язи живота і одночасно відбувається скорочення діафрагми.