Головна/Лікування хвороб/Патофізіологія захворювань серцево-судинної системи


Артеріальна гіпертензія (АГ) - небезпечна для здоров'я підвищення артеріального тиску (АТ). За існуючими оцінками, АГ та її ускладнення є причиною смерті 800 000 хворих на рік, більшості випадків нелетальних інфарктів міокарда, мозкових інсультів, уражень сітківки ока і нирок. Як правило, до розвитку гострих серцево-судинних ускладнень підвищення артеріального тиску не супроводжується явними клінічними симптомами, тому своєчасне виявлення АГ є однією з найбільш важливих завдань профілактичної медицини.

Крім того, АГ - це складна наукова проблема: майже у 95% хворих причини підвищення АТ залишаються нез'ясованими, і таке порушення класифікується як первинна або есенціальна артеріальна гіпертензія (ЕАГ). Вважають, що в основі розвитку ЕАГ лежать численні патогенетичні фактори, для розуміння яких необхідно вивчити нормальні фізіологічні механізми регуляції артеріального тиску.

При АГ, причини якої чітко встановлені, говорять про вторинну (або симптоматичну) артеріальну гіпертензію (ВАГ). ВАГ зустрічається значно рідше, ніж ЕАГ, проте встановлення причин ВАГ нерідко дозволяє повністю вилікувати хворих від підвищеного тиску. У цьому розділі докладно обговорюються патофізіологічні механізми розвитку есенціальної і вторинної артеріальної гіпертензії, клінічні наслідки підвищення артеріального тиску, а також основні принципи лікування хворих АГ.

Що таке артеріальна гіпертензія?

Рівень АТ в популяції варіює в широких межах. Розподіл діастолічного АТ (ДАТ) в популяції відповідає класичній гауссовскій кривій (мал. 13.1); з віком рівень як систолічного артеріального тиску (САТ), так і ДАТ підвищується (мал. 13.2). Ризик ускладнень АГ зростає пропорційно підвищенню рівня артеріального тиску, тому критерії діагностики цього захворювання є певною мірою умовними (сучасні діагностичні критерії АГ представлені в таблиці 13.1). Відповідно до цих критеріїв діагноз АГ встановлюють при ДАТ і / або САД, що дорівнює або перевищує 90 і 140 мм рт. ст., відповідно. Особи з високим нормальним АТ відносяться до групи ризику розвитку АГ і повинні знаходитися під динамічним спостереженням лікаря. Перераховані в таблиці 13.1 критерії АГ засновані на результатах клінічних досліджень, в яких аналізувалася частота серцево-судинних ускладнень в залежності від величини АТ. Необхідно відзначити, що хоча основним критерієм АГ раніше вважався рівень діастолічного АТ, за сучасними даними, систолічний АТ також має важливе значення для розвитку ускладнень цього захворювання.

Артеріальна гіпертензія