Білозір'я

Parnassia palustris L. Багаторічна трав'яниста рослина з сімейства камнеломкових висотою до 30 см, з коротким кореневищем і мичкуватим корінням. Стебло пряме, голе, ребристе, негіллясте. Прикореневі листя зібране в розетку, довгочерешкові, овальні; стеблові - сидячі, серцеподібні, поодинокі. Квітки білі, з п'яти пелюсток з загостреними краями, на кінцях стебел. Плоди-одногніздові багатонасінні коробочки. Цвіте в липні - серпні. Рослина отруйна. Росте на сирих луках, болотистих місцях, берегах водойм. Надземна частина містить алкалоїди, флавоноїди, сапоніни, дубильні і гіркі речовини, кумарини, смоли, мікроелементи. Настій трави регулює серцево-судинну і нервову системи та має судинозвужувальну дію. У недалекому минулому білозір був популярним заспокійливим, сечогінним і в'язким засобом народної медицини. У тибетській медицині застосовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, каменях у нирках, як жарознижуюче. У народній медицині низки країн відвар вважають ефективним при раку шлунка.

Відвар: 2 чай. ложки трави Білозір'я на 300 мл води кип'ятять 5 хвилин, настоюють 2 години, проціджують. Приймають по 1 ст. ложці 3-4 рази на день при хворобах печінки, шлунково-кишкових захворюваннях і при порушенні серцевої діяльності у зв'язку з неврозами.

Настій: 1 чай. ложка трави Білозір'я на 300 мл окропу настоюють 4 години, проціджують. Приймають по 1 ст. ложці 3-4 рази на день при тих же захворюваннях, як і відвар. Зовнішньо застосовують при запальних захворюваннях очей.