Головна/Лікування хвороб/Лікуємо серце


Діагностика непритомності, як правило, не викликає ускладнень. Визначити їх основну причину і провідні патофізіологічні механізми значно складніше. Це обумовлено різноманітністю причин, нетривалістю течії і одночасно-

вим участю кількох патофізіологічних механізмів у розвитку синкопальні стани. Крім того, в межпріс-тупних період об'єктивні ознаки захворювань або станів, що призводять до непритомності, можуть бути відсутні. Анамнез і результати звичайного клінічного обстеження дозволяють виявити причину непритомності тільки в 25% випадків, холтер-ське моніторування ЕКГ - в 10%, ЕКГ, зареєстрована в спокої, - в 5%, все неінвазивні методи - в 50%, а неінва-зівние в поєднанні з інвазивними - в 60-70% [Senges J., Lengfelder W., 1985]. Хоча у більшості хворих причина син-копальні станів може бути встановлена ??в результаті проведення різних (клінічних, електрокардіографічних, лабораторних) методів дослідження, не менш ніж у 25% пацієнтів її визначити не вдається.

Для з'ясування причин синкопальних станів основна програма обстеження повинна включати:

1. Анамнез життя, відомості про перенесені захворювання, травми, прийнятих лікарських засобах.

2. Скарги в період між нападами.

3. Дані про те, протягом якого часу і як часто повторюються непритомність.

4. Фактори, що провокують непритомність.

5. Особливості синкопальні стани:

- Наявність, прояви і тривалість переднепритомний стану;

- Симптомів, що спостерігаються під час непритомності (колір і вологість шкіри, частота і характер дихання і пульсу, наявність і прояви судомного синдрому), тривалість непритомності;

- Наявність, прояви і тривалість послеобморочного-го стану.

6) Фізикальне обстеження з акцентом на виявлення сердеч но-судинних захворювань (розміри серця, серцеві та судинні шуми, артеріальний тиск, частота і регуляр ність пульсу, різниця у наповненні пульсу з обох сторін на променевих і сонних артеріях, ознаки серцевої недостатності і т. д. ).

7. Аналіз ЕКГ (по можливості - оцінка попередніх ЕКГ). При підозрі на аритмічного природу непритомних станів - обов'язкове добове моніторування ЕКГ.

Діагностика

Діагностика

8. Елементарне неврологічне обстеження,

9. При наявності показань - лабораторні методи дослідження (гемоглобін, еритроцити, гематокритное число, вміст глюкози в крові).

10. Залежно від виявлених особливостей - проведення

тестів:

-Активної ортостатичної проби по Тулезіуса;

-Проби Вальсальви;

-Масажу каротидного синуса.

11. Консультації фахівців (невропатолог, кардіолог, психіатр).

12. Спеціальні тести (head-up tilt test та ін.)

Залежно від особливостей анамнезу або даних об'єктивних методів дослідження в представлену програму обстеження вносять відповідні зміни.

Діагностичні ознаки основних сінкоіальних станів узагальнені в табл. 11.1.

При обстеженні пацієнтів з повторними епізодами не тривалою втрати свідомості важливо пам'ятати, що ряд забо-

вань може призводити до станів, наЕюмінающім непритомність. Насамперед непритомність диференціюють від епілептичних припадків, істерії, гіпоглікемії (деякі фахівці відносять ці стани до непритомності, що, на наш погляд, не зовсім вірно).

Якщо при оцінці анамнезу і рутинному клінічному дослідженні причина синкопальних станів не встановлена, то в першу чергу (як найнебезпечніше) виключають їх арітмоген-ное походження. Далі уточнюють можливість нейрокардіо-генної природи непритомності (як найпоширенішою), проводять позиційні тести з методиками, описаним нижче.