Головна/Лікування хвороб/Неонатологія. Частина 2


ДіагностикаЛабораторна діагностика нозокоміальних інфекцій - основа діяльність інфекційного контролю. Постійний мікробіологічний моніторинг, здійснюваний в лабораторії стаціонару, де використовуються антибіотики, виявляє зміни в якісному і кількісному відношенні виділяючихся від хворих патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів, дозволяє помітити появу антибіотикостійкість. Виявлення множинної резистентності бактерій до антибіотиків - перша ознака епідемічного неблагополуччя.

Оптимізація роботи мікробіологічної лабораторії повинна бути пов'язана з переорієнтацією діяльності клінічного мікробіолога на планове дослідження різного матеріалу від хворого при його надходженні в стаціонар і в динаміці протягом його перебування в ньому. Стартова терапія антибіотиками багато в чому залежить від цих даних. Паралельно проводиться бактеріологічне дослідження ізольованого матеріалу, результат якого залежить від діагностичної значущості досліджуваного середовища, своєчасності взяття та доставки матеріалу в лабораторію. В практику роботи практичних лабораторій входить аналітична програма WHOMET (Thomas FO, Brein ML, 1996; Зуєва Л.П., 2000), що дозволяє здійснювати внутрішньовидовмй моніторинг і спостереження за формуванням антибіотикостійкість.

Слід проводити внутрішньовидове типування виділених мікроорганізмів з визначенням сероварів, фаговарів. При розслідуванні спалаху ВЛІ корисно вивчення плазмідного профілю бактерій, що виділяються, порівняльної антибіотикограми. Дані про висіви однотипного збудника полегшують вирішення питання про шляхи та фактори передачі інфекції.

Мікробіологічне обстеження об'єктів навколишнього середовища малоефективно в епідеміологічному відношенні. 

Під час спалаху ВЛІ з метою виявлення джерел інфекції проводять клінічне і бактеріологічне обстеження персоналу: на носійство стафілококів з носа, клебсієл - із зіву, при циркуляції інших грамнегативних збудників проводять бактеріологічні посіви фекалій. Обстеження співробітників при прийомі на роботу і в плановому порядку на носітйство стафілокока не проводиться. Це поширюється і на установи перинатального профілю.

В практику роботи практичних лабораторій поступово входить автоматизований аналізатор AUTOSCEPTON (Buton-Dickinson). Панелі з сухими реактивами звільняють лаборанта від приготування диференційно-діагностичних середовищ, скорочують час дослідження.

Найбільш сучасним методом експрес-діагностики септичних станів та гнійно-запальні інфекції є серологічна діагностика з використанням стандартних сироваток для найбільш частих збудників інфекцій (ELISA).

Бактеріологічно значимим матеріалом від хворого для діагностики нозокоміальної інфекції слід вважати гемокультуру, взяту до призначення антибіотиків, - ліквор, матеріал з вогнищ запалення, післяопераційних ран, плевральній і перитонеальній порожнині. При дослідженні сечі, фекалій важливо враховувати масивність виділення збудників (так, для стафілокока - це виявлення 10000 мікробів в 1 мл біологічного субстрату, для грибів - 10 000, для умовно-патогенних грамнегативних ентеробактерій в 10 000 КУО) . При ШВЛ необхідно досліджувати змив ендотрахеального секрету, провести посів вмісту інгаляційних трубок при їх заміні. Необхідно також провести посів з кінчика інтравенозного катетера відразу після його видалення. По можливості слід проводити внутрішньовидове типування виділених штамів з визначенням сероварів, фаговарів, плазмідного профілю, а також проводити порівняльні антибіотикограми.