Гарячий зуб

Більшість лікарів стикалися з випадком, коли дуже складно домогтися знеболювання: (гарячий зуб). Вчені довели, що існує особливий клас натрієвих каналів в С-волокнах, званих тетродоксін резистентні (ТТХг). Натрієві канали під дією нейрозапальної реакції переходять з ТТХ чутливих в ТТХг натрієві канали і створюють гіперчутливість при запаленні.

Одна з істотних клінічних характеристик цих натрієвих каналів полягають в тому, що вони є відносно стійкими до лідокаіну. Дослідники виявили, що ці канали в п'ять разів більш стійкі до дії анестетика, ніж ТТХг чутливі канали. Після проведення мандибулярної анестезії пацієнт може описувати оніміння половини губи і язика тієї ж сторони. Проте розтин пульпарної камери все одно може викликати біль. Це можна пояснити тим фактом, що ТТХг натрієві канали не були адекватно блоковані анестетиком. Щоб досягти глибокої анестезії потрібно додаткове введення розчину. Важливо знати, що бупівікаін потужніший у порівнянні з лідокаїном у блокуванні ТТХг натрієвих каналів, і може бути анестетиком вибору при лікуванні гарячого зуба. Додаткове використання інтралігаментарної або внутрішньокісткової анестезії гарантує досягнення повноцінного місцевого знеболювання.

Гіперчутливість дентину

Важливо розуміти, що симптоми, характерні для оборотного пульпіту, насправді можуть бути гіпер-чутливістю дентину без запалення пульпи. У подібних випадках запечатування дентинних трубочок спрямоване на зменшення або усунення руху дентинної рідини. Однак, лікування гіперчутливості, пов'язаної з рецесією ясен, механічним пошкодженням шийки зуба, або гіперчутливістю, що з'являється після пародонтологичного лікування, має обмежений успіх.

Зменшення діаметра дентинних трубочок, знижує гідравлічну провідність дентину і, отже, гіперчутливість дентину. Дослідники виявили декілька фізіологічних ефектів, які сприяють зменшенню діаметру дентинних трубочок. Вони включають: утворення внутрішньотубулярних кристалів із слини і дентинної рідини, формування внутрішньотубулярної коллагеннової пробки, вироблення вторинного дентину і проникнення великих плазмових білків в дентинні трубочки.

Гіперчутливість дентину може бути зменшена аплікаціями фториду натрію, фторидів і нанесенням тонкого шару лаку, моногідрату оксалату калію і оксалата заліза, гідроксиду кальцію, цианоакрилата, і просяканням незахищеного дентину смолами. Інші дослідники виявили, що високі концентрації розчину фосфату кальцію призводять до преципітації не кристалічного фосфату кальцію на дисках дентину. Ці солі призводять до обструкції дентинних трубочок і зниження проникності дентину на 85%. Однак, щоденне чищення зубів і вживання кислих напоїв можуть призвести до видалення преципітатів, і відновленню, таким чином, гіперчутливості.

Запечатування дентинних трубочок - не єдиний спосіб зменшення гіперчутливості дентину. Гіперполяризація інтердентальних нервів перешкоджає передачі нервового імпульсу за рахунок збільшення позаклітинної концентрації іонів калію. Деякі дослідження показали, що зубні пасти, які містять нітрат калію також ефективні. Дослідники виявили, що аплікація нітрату калію в глибоких порожнинах призводить до первісного порушення нервових волокон, після чого нерви стають не чутливими до подальшої стимуляції.

Лазерне опромінення, як було доведено, зменшує проникність дентину. Цей ефект пов'язаний із застосуванням різних типів лазерів Nd: YAG, діоксид вуглецевого і ексимерного.