Горець зміїний

Горець зміїний, ракова шийка, винний корінь, горець аптечний, змійовик, зміїний корінь - багаторічна трав'яниста рослина з невисоким (до 1 м), негіллястим стеблом і товстим, сплюснутим, змієподібно зігнутим кореневищем темно-червоного кольору на зламі. Характерний вигин кореневища робить його схожим на змію що згорнулася. Іноді він нагадує ракову шийку - звідси і народні назви. Прикореневі і нижні стеблові листя великі - завбільшки з долоню, але значно вже й загострені. Листки чергові, довгасті або довгасто-ланцетні зі злегка хвилястим краєм. Верхні листки без черешків, тобто сидячі. У горця зміїного характерні зовнішні особливості: листочки хвилясто-виїмчасті, знизу сіруваті, вкриті короткими волосками, але можуть бути й голі, суцвіття - густий щільний циліндричний колос; квітки блідо-рожеві. Цвіте в травні-червні. У кореневищі містяться велика кількість дубильних речовин (близько 20%), галова і елагова кислоти, катехін, велика кількість крохмалю (до 26%), оксалат кальцію, аскорбінова кислота, каротин, фарбувальні речовини. У надземній частині рослини - аскорбінова кислота, біофлавоноїди (кемпферол, кверцетин, ціанідін). Горець зміїний - старовинний лікарський засіб. Цілющими властивостями володіє кореневище. Його застосовують як в'яжучий засіб при проносах, замінник кореня південноамериканської ратанії, при кровотечах, рясних менструаціях, як протизапальний засіб, при стоматиті, гінгівіті. У народній медицині корінь вживали при діареї, сечокам'яній і жовчнокам'яній хворобі, вагініті, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, як ранозагоювальний, при укусах отруйних змій. У харчуванні використовують листя і молоді пагони змійовика в сирому, вареному, сушеному і квашеному вигляді. Молоде листя змійовика кладуть в салати, попередньо ошпаривши їх окропом. Відмиті, стерті кореневища горця зміїного колись використовували як домішку до хліба за часів народних лих і в неврожайні роки.