Калина звичайна

Невисокий чагарник (рідше деревце) висотою до 3-4 м з крупнозубчастим трилопатевим листям, опушеними знизу, мають ниткоподібні прилистки. Білі крайові квітки (великі, безплідні) і серединні (маленькі, плодоносять) утворюють негусте зонтикоподібне суцвіття. Цвіте калина в травні-червні. Плід - червона овальна кістянка з гіркувато-солодкою м'якоттю. Зустрічається спорадично на луках, на річкових берегах, серед чагарників і в світлих лісах. У гомеопатії калина застосовується у високих розведеннях при захворюваннях матки, іноді на тлі легких кровотеч, нестерпних невралгічних болях. Кора калини, яка заготовляється навесні, містить флавоноїди, смоли, дубильні речовини, кислоти; має загальнозміцнюючу, кровоспинну, в'яжучу, сечогінну і седативну дію. Застосовується в науковій медицині при хворобливих кровотечах (в гінекології), при гіпертонії, атеросклерозі. Широко використовується в народній медицині. Квітки, що містять вітамін С, флавоноїди, і плоди, в яких містяться пектини, каротин, цукру, вітамін С, флавоноїди і дубильні речовини, застосовуються для лікування цілого ряду захворювань. Плоди варять в меду і їдять при захворюваннях органів дихання (при кашлі, туберкульозі), печінки, шлунка, для лікування злоякісних пухлин, зокрема раку грудей, а також для профілактики онкозахворювань. Як вітамінний засіб використовують при лікуванні екземи, фурункулів і т. п. Настій готують з розрахунку 1-2 столові ложки плодів на склянку окропу, випивають за кілька прийомів (так зване дробове питво) протягом дня. Відвар кори для спринцювання готують, виходячи із співвідношення 10 г сировини на 150-200 мл води.