Куди йдуть вузли

Що ж відбувається з вузлами?

Іноді мені вдається спостерігати, як вузли поступово перетворюються. У таких випадках пацієнт приносить мені результати багаторічних ультразвукових спостережень за щитовидною залозою. Я розкладаю своєрідний пасьянс з ультразвукових зображень. Розпитую пацієнта про те, що відбувалося з ним протягом цього багаторічного періоду. Оцінюю вплив різних подій в житті пацієнта (шкідливих факторів і лікувальних заходів) на зміни в щитовидній залозі.

І відбувається дивне. Спостереження динамічного розвитку вогнищевих утворень відкриває біологічні механізми змін в залозі і закономірності появи і стадійного перетворення вузлів. Так підтверджуються мої попередні теоретичні уявлення, сформовані на розрізнених відомостях.

Вузли не розсмоктуються, як кажуть деякі пацієнти і навіть лікарі. У початковій стадії вузли стають помітні при УЗД через локальний посилений кровообіг щитовидної залози. Тобто, через розширення судин, і пов'язаного з цим зміни щільності тканини в такій активній ділянці залози.

Це відбувається при несприятливих обставинах, для подолання яких організм вимушено вимагає від щитовидної залози більшої кількості гормонів. Як тільки ці несприятливі фактори усуваються, організм перестає змушувати (за допомогою нервової системи) щитовидну залозу перенапружуватися. В результаті - кровообіг в такій активній ділянці залози відновлюється (судини звужуються до звичайних величин), і щільність тканини залози нормалізується. При УЗД ця ділянка стає непомітною на тлі її решті тканини. У початковій стадії вузли (інакше - змінені ділянки) не розсмоктуються, а стають однорідними з тканиною щитовидної залози.

Набагато частіше до мене звертаються пацієнти, у яких вузли знаходяться в наступних стадіях перетворень. На цих стадіях з'являються ознаки незворотності. Вони пов'язані з надмірним перенапруженням клітин і фолікулів, частина з яких гине через виснаження.

Так, на жаль, ці зміни незворотні. Але замість поламаних клітин народжуються нові. З цих клітин утворюються нові фолікули. Тканина щитовидної залози регенерує.

Цей процес в залозі відбувається постійно. Навіть у здорових людей. Але при перевантаженні щитовидної залози регенерація посилюється. При цитологічному дослідженні (після біопсії) фахівці виявляють проліферуючі клітини. Це розмножуючі клітини. Це і є-процес регенерації. Він відбувається у вузлах і поза вузлів. За допомогою проліферації (розмноження) щитовидна залоза відновлює себе.

Якщо щитовидна залоза перевантажена роботою дуже тривало (роками), то процес регенерації відстає від виснаження і загибелі клітин. В результаті, всі клітини і фолікули всередині тривало і на знос працюючі вузли гинуть. Утворюється кіста - порожнина, заповнена зруйнованими структурами і рідиною.

Дуже умовно кісту можна порівняти з лійкою від вибуху снаряда, куди після дощу потрапила вода. Кіста, як і воронка від вибуху, нешкідлива. Вона просто є. Це своєрідна прогалина в тканини щитовидної залози.

Воронка від вибуху - теж своєрідна прогалина в землі, яку пізніше Природа чи люди засиплють. Люди, застосувавши техніку і зусилля, зроблять це швидше. Природа, скориставшись вітром, гравітацією і іншим, зробить це набагато повільніше. Період зникнення воронки залежить від її величини.

Також відбувається і з кістою щитовидної залози. Рідина з маленьких кіст виводиться швидше. Вони порівняно швидко заповнюються сполучною тканиною. А потім, відносно швидко, ця рубцева тканина утилізується (імунною системою).

Великі кісти перетворюються повільніше. Іноді ми вирішуємо, що потрібна лікарська допомога. У таких випадках застосовується аспірація і склерозування. Про це ви зможете прочитати у відповідному розділі.

Організм завжди прагнє заповнити втрати. Нейтралізувати ушкодження. Замість виснажених і загиблих через перевантаження клітин і фолікулів щитовидна залоза утворює нові клітини і фолікули. Кількість цих нових структур досягає тієї величини, яка необхідна для оптимальної (тобто ненадлишкової) швидкості вироблення і виділення гормонів.