Культивовані заступники шкіри

Другий тип складних композицій заснований на використанні композицій, однією із складових частин яких є плівка (губка), до складу якої входять компоненти позаклітинного матриксу дерми (мал. 7.37). Найбільш часто для створення плівок і губок, на поверхні яких можливо вирощувати епідермоцітов, використовують колаген I типу. Інші типи колагену використовуються набагато рідше. Так, J. Cook та співавт. (1995) провели порівняння декількох підкладок, що застосовуються для культивування кератиноцитів і при цьому встановили, що хімічна будова підкладки впливає на формування базальної пластики, що відбувалося, зокрема, при вирощуванні КЦ на поверхні гелю з колагену I типу. Ряд авторів виготовляв плівки, придатні для лікування ран і культивування клітин, з колагену людської шкіри [Zhao С, 1993, Wang X.etal., 1995].

Крім колагену, до складу плівок (губок) вводять і інші компоненти позаклітинного матриксу дерми, зокрема, гликозамин-глікани (ГАГ). Відома велика кількість різних варіантів отримання такого роду структур, що відрізняються за своїм хімічним складом, способу зв'язку колагену з ГАГ, і ряду інших характеристик. С. Echinard і співавт. (1990) використовували як підкладку для культивування КЦ штучний матрикс дерми з колагену, глікозаміногліканів і хітозану. Культивування проводили in vitro в середовищі MCDB 153. У деяких випадках під цією штучною дермою перебував фідерний шар фібробластів. Через 7 днів після початку культивування полнослойних трансплантат, що містить дерму й епідерміс, трансплантували на рани пацієнтів і тварин. При цьому, не чекали моменту, коли кератиноцити досягнуть конфл-ентності. Через тиждень після трансплантації при гістологічному дослідженні біоптатів виявили багатошаровий епітелій і хорошу реваскуляризацію штучної дерми. Цю композицію можна використовувати для лікування постраждалих з обширними опіками.

S. Воусе і співавт. (1993) застосували для пластики глибоких ран у пацієнтів складні композиції, в яких на поверхні плівок з ГАГ вирощували ФБ і КЦ. Ними був зроблений висновок, що при такому способі пластики швидко формується базальна мембрана, зокрема, що кріплять фібрили формувалися вже під кінець 3 місяців після пластики. Саме з цим, очевидно, було пов'язано відсутність

у постраждалих явище дерматозу (міхурів) на відновленої таким чином шкірі. Вже в ранні терміни (на 16-у добу) в шкірі були виявлені всі антигени (інволюкрін, філагрін, Ламінін, колаген IV та VII типу, фібронектину, і хондроїтин-сульфат).

Відомі й інші факти успішного застосування штучних заступників шкіри для лікування потерпілих. Так, J. Hansbrough і співавт. (1989) на покритті з комплексу колаген + ГАГ, до складу якого були включені аутологічних фібробласти, культивували аутологічних КЦ до формування багатошарової структури і потім трансплантували 4 постраждалих з обширними опіками. М. Harriger і співавт. (1995) на поверхні комплексу (колагену + ГАГ) вирощували аутологічних ФБ і КЦ, які потім перенесли на рани, що утворилися після видалення струпа у 5 обпалених. Вже через 12 днів при гістологічному дослідженні відзначили наявність диференційованого епідермісу з явищами гіперкератозу. У ці терміни у них була виявлена ??безперервна базальна мембрана, полудесмосо-ми, почали формуватися сосочки дерми. Комплекс колаген + ГАГ протягом 3-й і 4-го тижня біодеградіровал і був замінений на знову синтезований колаген. Відновлення пігментації відбулося через 2 місяці після трансплантації. Є. Dantzer (1995) для відновлення структури дерми використовував штучний субстрат, що включає комплекс колаген + хітозан + ГАГ.

Kuroyanagi і співавт. (1984) застосували для вирощування КЦ мат-РІКС з колагенових губки і гелю, що займає проміжне положення серед композицій I і І типу. Пори колагенової губки заповнювали колагеновим гелем, після чого на поверхні матриксу культивували кератиноцити. Такі композиції переносили на рани пацієнта безпосередньо після виконання некректомія. Через тиждень мат-РІКС розчинявся, а на поверхні рани залишався стратифікований епідерміс, добре прикріплений до підлягає тканин. При дослідженні новоствореної шкіри через 10 місяців пересадки відзначено наявність добре розвиненої дерми, в якій були висловлені сосочковий і сітчастий шари. Фізичні властивості неокожі не відрізнялися від нормальної. Великі резерви має використання природного матриксу дерми, що отримується, зокрема, з алогенної дерми.