Фото миготлива аритмія
Миготлива аритмія - це один з різновидів надшлуночкової тахіаритмії, що характеризується хаотичною електричною активністю передсердь, частота імпульсів досягає 350-700 за хвилину. Це робить неможливим їх координоване скорочення. Миготлива аритмія - найпоширеніше захворювання серед аритмій.
Симптоми захворювання миготлива аритмія:
Іноді миготлива аритмія не відчувається хворими або розцінюється як прискорене серцебиття. Пульс аритмічний, коли відбувається мерехтіння передсердь та їх тріпотіння, що супроводжується нерегулярним шлуночкових ритмом, вкрай мінлива звучність серцевих тонів.
Наповнення пульсу теж характеризується мінливістю, частина скорочень серцевого м'яза не дає ніякої пульсової хвилі, тобто виникає ситуація, яку медики називають дефіцит пульсу.
Всі ці особливості та зміни можуть бути діагностовані тільки за електрокардіограмою.
Миготлива аритмія, що супроводжується частим шлуночкових ритмом, є причиною появи або посилення серцевої недостатності.
Стійка і пароксизмальна миготлива аритмія стає причиною тромбоемболічних ускладнень.
Діагностика хвороби миготлива аритмія.
Тільки по ЕКГ можна діагностувати це захворювання. Застосовують також і холтерівський моніторинг або електрофізіологічний дослідження.
Миготлива аритмія. Лікування
Якщо спостерігається неревматична миготлива аритмія, то ризик тромбоемболії становить близько 1-5%.
У зв'язку з цим, якщо миготлива аритмія триває близько двох діб, то не потрібно проробляти операції з відновлення ритму, необхідно призначити пацієнтові ін'єкції непрямих антикоагулянтів, як то: варфарину та фенилин. Проводяться ці ін'єкції три тижні. Дози повинні підтримувати нормалізоване відношення МНО в межах 2-3 або відповідати протромбованому індексом 50%.
По закінченні трьох тижнів необхідно провести відновлення синусового ритму за допомогою кардіоверсії або медикаментозної, або електричної.
Якщо приймати варфарин, то ризик тромбоемолії знижується на 0,5%. Після того, як проведена кардіоверсія, необхідно продовжувати приймати непрямі антикоагулянти, причому приймати їх близько місяця.
Можна прийти до висновку: відновлювати синусовий ритм можна спробувати відновити в першу добу миготливу аритмію або після трьох тижнів, коли пацієнт приймав антикоагулянти.
Однак обов'язковою умовою є введення гепарину і лікування антикоагулянтами в залежності від результатів кардіоверсії.
За допомогою черезстравохідної ехокардіографії представляється можливим прискорення проведення кардіоверсії в пацієнтів, мерехтіння у яких спостерігається вже більше двох діб.
Якщо в результаті цього обстеження не виявлені ознаки тромбів у лівому пердсердді, то кардіоверсію необхідно провести через 1 - 5 днів після введення гепарину. Можна ввести підшкірно і низькомолекулярний гепарин.
Протягом шести тижнів після відновлення синусового ритму потрібно провести лікування варфарином. При цьому частота тромбоемболії знизиться до 0,1%.
Якщо спостерігається тахісистолічна форма, при якій спостерігається середня частота ЧСС 100 ударів на хвилину, то, в першу чергу, знижують ЧСС. Для цього беруть блокуючі препарати - вони блокують імпульси в АВ - вузлі.
Щоб знизити ЧСС, найнадійнішим препаратом може стати верапаміл, а також ізоптин і фіноптін. Дозування препарату буде виникати в залежності від особливостей перебігу захворювання: вводять або 10 мг, або 80-120 мг.
Метою ставиться зробити ритм ЧСС рівним 60-80 ударам на хвилину.
Заборонено застосування верапамілу та бета-блокаторів. Переважно застосовувати аміодарон і дігоксин. Дігоксин не сприяє швидкому контролю ЧСС, ефект від нього можна спостерігати тільки після 9 годин після введення.
У деяких ситуаціях після застосування цих препаратів відбувається не тільки нормалізація ЧСС, але і спостерігається відновлення синусового ритму. Цей ефект досягається завдяки кордарону.
Якщо напад аритмії не припиняється, то після нормалізації ЧСС необхідно відновити синусовий ритм.