Неодонтогенна щелепно-лицьова біль і ендодонтія.

Можливо, біль - один з найбільш неприємних симптомів, з якими стикається стоматолог. Іноді біль просто дратує і створює лише незначне занепокоєння у повсякденному житті людини; в інших випадках вона болісна і робить неможливим виконання найпростіших завдань. Позбавлення пацієнта від болю-це, можливо, один із самих вдячних аспектів стоматологічної практики.

Основна мета больової реакції - проінформувати пацієнта про наявність анатомічного, фізіологічного або поведінкового дисбалансу. Больові відчуття можуть варіювати від помірних до дуже сильних. Скарги пацієнта на біль в порожнині рота і щелепно-лицевій області можуть виникати при захворюваннях у восьми різних системах: 1) тканини пародонту, 2) пульпа, 3) тканини суміжних анатомічних областей (додаткові пазухи, органи зору і слуху, глотка, шийні хребці, мозок, серце), 4) нервова система (центральна і периферична), 5) психіка, 6) стінки судин; 7) кістково-м'язовий апарат (СНЩС, шия); 8) ідіопатичні процеси (наприклад, хронічна атипова черепно-лицьова біль) .

До обов'язків стоматолога входить діагностика і лікування захворювань зубів і пародонту, а також розпізнавання патології, не пов'язаної з пульпою або пародонту. У деяких випадках професійна компетентність стоматолога дозволяє йому самостійно надати допомогу (наприклад, лікувати захворювання скронево-нижньощелепного суглоба), в інших випадках лікар повинен направити пацієнта до відповідного спеціаліста.

Іноді больова сигнальна система спрацьовує за відсутності пошкоджуючих стимулів, або біль посилюється неадекватно тяжкості патологічного процесу. При інших станах біль може тривати після усунення першопричини. Больові відчуття можна розглядати як подоба імунної відповіді, адже функція імунної системи - захищати господаря від чужорідних агентів, що володіють деструктивним потенціалом (патогенів). У деяких людей, однак, імунна відповідь запускається безпечними зовнішніми частками. На тлі гіперчутливості або алергічної реакції відбувається стимуляція імунної системи; різні клітинні та біохімічні компоненти цього процесу часто призводять до появи хворобливих симптомів, у тому числі болю.

Аналогія між болем і гіперчутливістю полягає в тому, що симптоми можуть з'являтися без наявності явного патологічного або ушкоджуючого процесу. Хоча деякі больові синдроми асоційовані зі слабо вираженими запальними змінами, інші можуть бути не пов'язані з причинним патологічним процесом. Багато больові синдроми в даний час розглядаються як психогенні проблеми, проте їх етіологію і патогенез ще належить розшифрувати. У міру вивчення різних нейротрансмітерних пептидів буде вирішена загадка хронічного ідіопатичного болю, пояснення якої поки немає.