Головна/Лікування хвороб/Лікуємо серце


Одна з характерних особливостей болю при стенокардії - її короткочасність. Для стенокардії напруги типово, що напад проходить самостійно відразу після припинення навантаження. Збільшення тривалості ангінозного болю спостерігається, якщо зберігаються викликали її причини, при спонтанній стенокардії, дестабілізації перебігу захворювання або розвивається інфаркті міокарда. У будь-якому випадку при збереженні ангінозного болю необхідно екстрене медичне посібник.

Основна мета невідкладної допомоги при ангінозний нападі - усунути біль якомога швидше і якомога повніше.

Для придушення болю при стенокардії напруги в першу чергу слід припинити навантаження і зручно посадити хворого з опущеними ногами, що зменшує венозний повернення крові до серця. Сублінгвально призначають 0,5 мг нітрогліцерину з оцінкою його дії і повторним застосуванням при необхідності. Певні переваги (швидкість настання і стабільність ефекту) має аерозольна форма нітрогліцерину.

Якщо нітрогліцерину немає, напад нерідко вдається обірвати за допомогою масажу каротидного синуса. Масаж проводять обережно, з одного боку, протягом не більше 5 с. Перед виконанням процедури слід переконатися в нормальній пульсації і відсутності шумів над сонними артеріями з обох сторін; хворий повинен перебувати в положенні лежачи.

Артеріальна гіпертензія або тахікардія збільшують по потребою міокарда в кисні і часто є причиною виникнення і збільшення тривалості ангінозного болю, Тому необхідна їх медикаментозна корекція.

Для усунення емоційної напруги, яка супроводжує напад, а нерідко є і його причиною, основне значення має чуйне і доброзичливе ставлення до хворого. Хороший седативний ефект забезпечує призначення 5-10 мг діазепаму всередину, внутрішньом'язово або внутрішньовенно.

Щоб знизити підвищений артеріальний тиск, часто досить повторного призначення нітрогліцерину під язик. Контрольованого зниження артеріального тиску можна досягти при використанні клонідину сублінгвально (у дозі 0,15 мг) або внутрішньовенно повільно (1 мл 0,01% розчину). Крім ги потензівного, клонідин, за нашими даними, має виражену седативну та знеболюючу дію [Зайцев А. А. і со-авт., 1988; Кузнецова О. Ю. і співавт., 1990].

При тахікардії (тахіаритмії) для зниження частоти серцевих скорочень використовують р-адреноблокатори, а при протипоказаннях до їх призначення - антагоністи кальцію (віра-паміл, дилтіазем).

Якщо ангінозних біль зберігається в спокої на тлі повторного застосування нітрогліцерину, абсолютно необхідно внутрішньовенне введення знеболюючих засобів. Можливе використання ненаркотичних і наркотичних анальгетиків. Щодо слабкий біль, особливо у літніх пацієнтів, вдається усунути внутрішньовенним введенням 2,5 г анальгіну з 5 мг дропе-рідола або діазепаму. Більш ефективно дробове (за 2-3 при ема) внутрішньовенне введення 20 мг промедолу з 5 мг дроперидола або діазепаму.

При дуже важкому больовому синдромі відразу призначають фен-таніл (0,1 мг) з дроперидол (5 мг) або дробове (по 3 мг) внутрішньовенне вливання до 10 мг морфіну (глава 6).

У випадках, коли традиційні наркотичні засоби відсутні, використовують агоніст-антагоніст опіатних рецепторів буторфанол (стодоли, морадол). Внутрішньовенно вводять 1-2 мг буторфанолу з 2,5-5 мг дроперидола. При застосуванні буторфа-Нола на тлі вираженої артеріальної гіпертензії дозу дроперидола можна збільшити до 7,5-10 мг. Щоб уникнути пригнічення дихання препарат вводять повільно (протягом 3-5 хв).

При недостатньому ефекті болезаспокійливу дію наркотичних анальгетиків або буторфанола може бути посилено внутрішньовенним вливанням анальгіну, а при артеріальній гіпер-тензо - клонідину.

Всім пацієнтам з зберігається ангінозній болем показана оксигенотерапія.

Виражена антиангинальная активність властива блокато-рам 3-адренорецепторів, тому раннє застосування лікарських препаратів цієї групи - один з найефективніших методів невідкладної допомоги при тривалому нападі стенокардії напруги. Зазвичай використовують пропранолол (# ндерал, обзидан, анаприлін), який призначають в дозі 10-40 мг сублінгвально. При варіантної стенокардії замість (3-адреноблокаторів застосовують антагоністи кальцію (ніфедипін, верапаміл, дилтіазем).

Так як до дестабілізації перебігу стенокардії найчастіше призводить тромботична оклюзія коронарної артерії, обов'язково призначення антаагрегактст нантікоагудянтов. Прілатянувшемся ангінозний нападі хворому дають розжувати 0,25 г ацетилсаліцилової кислоти, внутрішньовенно вводять 5000 ОД гепарину (ці препарати роблять і певний болезаспокійливий ефект).

Оскільки своєчасність надання невідкладної медичної допомоги має визначальне значення, хворим на стенокардію життєво важливо знати, коли і куди слід за нею звертатися, що робити до прибуття лікаря. Відповідну інформацію можна отримати з спеціально підготовлених посібників, призначених для спільної роботи лікаря з хворим [Руксін В. В., 1996, 1997].

Невідкладна допомога при стенокардії повинна бути максимально ранній і мінімально достатньою.