Невідкладні стани в ендодонтії: діагностика та лікування

Невідкладне відвідування стоматолога внаслідок гострого щелепно-лицевого болю, як ніяка інша область стоматологічної практики, лякає пацієнтів через острах випробувати дискомфорт. Біль - найчастіший фактор, який змушує пацієнтів звернутися за стоматологічним лікуванням; тому стоматолог відповідає за діагностику та усунення зубного та іншого щелепно-лицевого болю. Цей розділ описує тактику постановки точного і повного діагнозу, а також методи надання невідкладної допомоги пацієнтам з гострим ендодонтичним болем.

ПРОЯВИ БОЛЮ

Було проведено велике дослідження, спрямоване на визначення проявів щелепно-лицевого болю, воно показало, що 21,8% дорослого населення Сполучених Штатів відчували хоча б раз ознаки щелепно-лицевого болю за місяці до дослідження. Найчастіше це була зубний біль, який зазнали 12,3% населення. Це дослідження не могло охопити повністю все населення Сполучених Штатів, оскільки зрозуміло, що багато пацієнтів уникають звернення до лікаря, коли відчувають зубний біль. Головною причиною, через яку люди намагаються уникнути лікування зубів, є страх. Лікування кореневих каналів, особливо, - одна з процедур в стоматології, яка викликає найбільші побоювання.

ШЛЯХИ БОЛЮ

Феномен болю

Згідно сучасним уявленням біль - складне явище. За своєю природою біль більше не розглядається як однокомпонентне явище. Неприємна чутливість і емоційні переживання, пов'язані з фактичним або потенційним пошкодженням тканини, визначають фізіологічний і психологічний компоненти болю.

Внаслідок модуляції і перекреста центральних нервових шляхів, пацієнтам буває важко об'єктивно описати свій біль. Модуляція може посилити або придушити біль, надаючи їй багатоаспектний характер. Больовий імпульс починається на периферії, де спеціалізовані нервові волокна отримують болючий стимул. Потім нервові волокна передають цю інформацію в спинний мозок і, в кінцевому рахунку, в головний мозок, де ця інформація обробляється і розпізнається як біль.

Визначення болю

Передача одонтогенного болю опосередкована насамперед периферичними нервовими волокнами трійчастого нерва. Периферичні закінчення цих нервів іннервують пульпу зуба та інші тканини порожнини рота, в той час як центральні закінчення виділяють медіатори, такі як субстанція Р, які беруть участь у виникненні болю. Ці доцентрові нервові волокна трійчастого нерва поряд з симпатичними гілками верхнього шийного ганглія і кровоносними судинами входять в апікальний отвір зуба. Разом ці нерви і судини утворюють судинно-нервовий пучок.

До складу нервового пучка входять міелінизовані  і неміелінизовані нервові волокна. Міелінизовані, названі А-волокна, згруповані відповідно до їх діаметру і швидкістю провідності. Переважно А-волокна іннервують дентин. Неміелінизованні нервові волокна, відомі як С-волокна, іннервують тіло пульпи і її кровоносні судини. Відмінності між двома видами нервових волокон дозволяють пацієнтові відрізняти й описувати характер, інтенсивність і тривалість больової відповіді.

А і С нервові волокна пульпи зуба є болючими рецепторами, вони сприймають дратівливі стимули. Деякі А-дельта і С-волокна функціонують як больові механорецептори, які попереджають про пошкодження тканин, тоді як інші є багатофункціональними, з широким діапазоном дії. Вони реагують на механічні, термічні та хімічні подразники, і взаємодіють з автономною нервовою системою.

Відповідно до теорії специфічності болю, больові рецептори - це спеціалізовані нейрони, відповідальні за виявлення болю. В якості альтернативи, теорія моделювання припускає, що біль є результатом подразнення чутливих нейронів різних видів, не обов'язково больових. Результатом цього роздратування є розгальмовування або виявлення висхідного полімодального ноціцсптивного каналу, Відповідно до цієї теорії, для сприйняття болю наявність подразників не обов'язкова. Моделювання подразників скоріше створює больову чутливість, а не патологічний процес. Цей механізм може служити поясненням хронічного болю, де непошкоджуючі подразники можуть бути сприйняті як хворобливі.