Осика

Осика відноситься до сімейства вербових. Це дерево висотою до 35 м і товщиною до 50 - 100 см. Крона яйцеподібна або широкоциліндрічна, кора зеленувато-оливкова, гладка, на старих деревах темно-сіра, у тріщинах. Листя округлі, на довгих черешках, зубчасті, черешки у верхній частині сплюснуті, і тому листи тремтять при найменшому подиху вітерця. Квіткові бруньки яйцевидної форми, великі, навесні розпускаються у вигляді сережок довжиною від 4 до 15 см. Цвіте осика в квітні-травні до розпускання листя. Насіння дозріває через 35 днів і розсіюються вітром. На вологому грунті вони проростають через 1-2 дні. Листя на дорослій осиці з'являються через 20 днів після цвітіння. Восени листя набувають красиве забарвлення від золотаво-жовтого до коричнево-червоного. Цвісти осика починає з 10 - 12 років. Цвіте і плодоносить щорічно. Розмножується не лише насінням, а й кореневими нащадками. Коренева система у дерева дуже потужна. Росте дуже швидко і до 50 років дає до 400 кубометрів деревини з 1 га. Доживає до 150 років. Виростає в Західній Європі, Монголії, Китаї та Кореї. У деревині осики міститься до 47% целюлози, 5% нектазана, 1,8% смоли, а в листі до 17 - 18% протеїну, 7,8% жиру, 20% клітковини. У бруньках є ефірна олія, дубильні речовини, яблучна кислота і глікозиди; в корі 5,47% вологи і 7,34% золи. Крім того, в корі осики виявлений цілий спектр мікроелементів (в мг / кг сухої речовини): 23-28 міді, 0,03 молібдену, 0,06 кобальту, цинку 138-148, 83 - 90 заліза, йоду 0,1-0,3 , 0,7-1,0 нікелю. Осика - цінна лікарська рослина. Народна медицина використовує у якості лікарської сировини кору, молоді пагони, бруньки і листя. Відвари та настої рекомендують як жарознижуючий, протиревматичний, потогінний і відхаркувальний засіб. У їжу використовують кору осики. Для цього заготовляють її у вигляді стрічок довжиною 40 - 50 см і сушать. Тайгові мисливці додають взимку осикову кору в їжу, щоб зняти втому і бути більш витривалими при тривалих і важких переходах.