Периапікальні захворювання

Гострий апікальний періодонтит

Гострий апікальний періодонтит - запалення навколо апекса, що супроводжується болем. Його причиною може бути поширення запалення пульпи на периапікальну тканину, ненавмисна механічна чи хімічна травма ендодонтичними інструментами або матеріалами, або оклюзійна травма, викликана гіперокклюзією або бруксизмом. Оскільки гострий апікальний періодонтит може виникнути в зубах як з життєздатною пульпою, так і нежиттєздатною, єдиним способом підтвердження необхідності ендодонтичного лікування є ЕОМ і температурне дослідження пульпи. Як і в інших випадках, необхідність ендодонтичного лікування повинна бути підтверджена певним станом пульпи.

Навіть при наявності гострого апікального періодонтиту апікальна періодонтальна щілина на діагностичній рентгенограмі може бути в межах норми або здаватися трохи розширеною, однак, при перкусії, реакцією зуба буде біль від помірного до сильного. Якщо пульпа вітальна, проста корекція оклюзійних взаємин призведе до зменшення болю. Якщо пульпа екротізірована, і розвинувся внаслідок цього гострий апікальний періодонтит не вилікуваний своєчасно, можуть з'явитися додаткові симптоми, які свідчать про перехід захворювання в наступну стадію: гострий апікальний абсцес.

Гострий апікальний абсцес

Гострий апікальний абсцес являє собою гнійно-запальний процес в області верхівки кореня. Цей абсцес є результатом ускладнення гострого апікального періодонтиту, що розвинувся внаслідок некрозу пульпи. Хоча це захворювання є одним з найбільш серйозних стоматологічних захворювань, рентгенологічно такий зуб може виглядати зовсім нормальним або мати злегка розширену периодонтальну щілину. Це відбувається внаслідок швидкого поширення інфекції за межі кортикальної пластинки, в результаті чого демінералізація може ще не визначатися на рентгенограмі. Таким чином, на рентгенограмі ми побачимо нормальну або злегка потовщену кортикальну пластинку.

Ознаки та симптоми гострого апікального абсцесу включають швидку появу припухлості від невеликої до вираженої, біль різної інтенсивності, болючість при перкусії і пальпації, і, можливо, рухливість зуба. У більш серйозних випадках у пацієнта може виникнути лихоманка. Ступінь і поширення припухлості визначаються локалізацією апекса, місцем прикріплення сусідніх м'язів і товщиною кортикальної пластинки. Щоб диференціювати гострий апікальний абсцес від латерального пародонтального абсцесу і фенікс-абсцесу використовують такі ознаки:

при латеральному пародонтальному абсцесі ЕОМ і термічне дослідження покажуть життєздатність пульпи, хоча симптоми латерального абсцесу можуть збігатися із симптомами при гострому апікальному абсцесі. Крім цього, практично завжди глибокі пародонтальні кишені пов'язані з латеральним пародонтальним абсцесом.

симптоми фенікс-абсцесу і гострого апікального абсцесу ідентичні (коли на рентгенограмі визначається періапікальне просвітлення, цей стан називається фенікс-абсцес).

Хронічний апікальний періодонтит

Хронічний апікальний періодонтит - безсимптомне періапікальние запалення, яке проявляється рентгенологічно. Бактерії та їх ендотоксини, проникаючі в периапікальну область з некротизованою пульпою, призводять до запальних реакцій, що викликають велику демінералізацію губчастої кістки і кортикального шару. Рентгенологічно вогнище ураження може бути маленьким або великим, дифузним або чітко обмеженим. Іноді може бути легка болючість при перкусії чи пальпації, або в обох випадках. Часто пацієнти говорять, що при перкусії зуби, хоч і не болять, але відчувають себе інакше чи порожніми. Свищевий хід відображає хронічне під гострий перебіг гнійного запалення і позначається терміном хронічний під гострий апікальний періодонтит або хронічний апікальний абсцес. При зменшенні тиску гною свіщевий хід може тимчасово закриватися. Коли тиск гною знову підвищується (поряд з легкою хворобливістю при пальпації), свищевій хід відкривається.

Відсутність симптомів, наявність периапикального просвітлення і ознаки некрозу пульпи підтверджують діагноз хронічного апікального періодонтиту. Повністю некротизована пульпа є сприятливим місцем дли розмноженні анаеробних мікроорганізмів і продукції мікробних токсинів, за умови відсутності кровопостачання і захисних клітин. З цієї причини тільки повноцінне очищення, формування і обтурація кореневих каналів усунуть джерело периапикального захворювання і створять мікронавколишнє середовище, в якому периапінкальні пошкодження зможуть ремінералізоваться.