Головна/Опис хвороб/Ортопедія, артрологія (Системна склеродермія, Ревматоїдний артрит, Остеоартроз, Ревматизм...)


Псоріатичний артрит
Фото псоріатичний артрит

Псоріатичний артрит (артропатія псоріатична, псоріатичний спондилоартрит) являє собою запальне захворювання суглобів у хворих на туберкульоз на псоріаз.

Симптоми захворювання (псоріатичний артрит)

Найчастіше зустрічається варіація хвороби (псоріатичний артрит), схожа з ревматоїдним артритом. Відмінними особливостями, по яких виявляють псоріатичний артрит), є: несиметричний характер ураження суглобів, досить часто наявність над ураженим суглобом багряно-синюшного забарвлення (у разі залучення суглобів пальців часто формується періартикулярний набряк, який захоплює палець цілком - «палець у вигляді сосиски») , сакроілеіт, а в деяких випадках ураження інших відділів хребта (спондиліт), які нагадують захворювання Бехтерева. Набагато рідше можна зустріти специфічний для даного захворювання варіант, який протікає як поліартрит з ураженням саме дистальних міжфалангових суглобів кистей, активно прогресуючої кістково-хрящової деструкцією і формуванням істотних деформацій-так званий мутиліючий (спотворює) артрит. Псоріатичний артрит звичайно хронічний з періодами загострень і ремісії. У деяких хворих на туберкульоз артрит буває гострим, скоропреходящим, що імітує ревматичний або ж подагричний артрит. При псоріатичному артриті часто зустрічається ураження внутрішніх органів: очей, міокарда, нижніх відділів сечовивідних шляхів, а також формування амілоїдозу. Зміни в крові, за даними досліджень, неспецифічні, ревматоїдний фактор повністю відсутній. Рентгенологічні зміни в суглобах, до чого призводить псоріатичний артрит, також схожі на ревматоїдний артрит, але навколосуглобовий остеопороз виражений набагато менше, а також є схильність до формування періостальних реакцій і кісткових проліфератів по краях головок і дистальних відділів фаланг. Для мутіліруючого артриту властиво формування остеолізу фаланг, анкілозів, а також підвивихів.

Лікування захворювання (псоріатичний артрит)

Лікування псоріатичного артриту глюкокортикостероїдами має ряд характерних особливостей у порівнянні з іншими ревматичними хворобами. Системна і локальна терапія дуже широко застосовується при даній хворобі.

Але локальна терапія ГКС (псоріатичний артрит) надає набагато більш сприятливу дію, ніж системне застосування. Слід не забувати, що системна терапія ГКС (псоріатичний артрит) часто призводить до дестабілізації псоріазу з утворенням неактивних до проведеної терапії дерматозів, а в деяких випадках навіть сприяє трансформуванню порівняно позитивно дерматозу вже в пустульозний псоріаз, який виступає фактором ризику важкого перебігу псоріатичного артриту. Часто ці препарати прописують як перехідну терапію на перших етапах патогенетичного лікування до моменту появи результату від використання метотрексату, циклоспорину або сульфасалазину.

Прямим показанням до застосування ГКС (псоріатичний артрит) першочергово виступає саме злоякісна форма псоріатичного артриту, при якій відповідь на дану терапію визначає подальший результат захворювання. ГКС (псоріатичний артрит) обривають гектическу лихоманку, значно знижують активність процесів (запальних) в опорно-руховому апараті, в тому числі і прояв артриту та спондилоартриту, сприяють вирішенню загальних проявів, властивих для даної форми псоріатичного артриту. Менш результативно дію ГКС (псоріатичний артрит) на еритродермічний або ж пустульозний псоріаз, що мають місце у випадку злоякісної формі. Найчастіше ГКС (псоріатичний артрит) застосовують у комплексі з метотрексатом або ж циклоспорином А. Системне використання ГКС (псоріатичний артрит) рекомендовано хворим мають ексудативний артрит, максимальною лабораторною активністю запального процесу протягом трьох місяців і більше, при яскраво виражених вісцериту, поширеному вульгарному, ексудативному або пустульозному і еритродерміючому псоріазі. ГКС (псоріатичний артрит) можуть застосовувати для успішного лікування і профілактики побічних дій від метотрексату, наприклад, у випадку розвитку медикаментозного гепатиту. Їх застосування в розумних дозах значно пригнічує токсичні прояви терапії.

При псоріатичному артриті часто проводять і локальну терапію ГКС.

Свідченням до внутрісуглобного введення ГКС (кеналога або ж Дипроспан) виступає наполеглива синовіт в обмеженій кількості уражених суглобів з підвищеною місцевою активністю. Локальна терапія (псоріатичний артрит) успішно впливає не просто на місцевий запальний процес, але також має і спільну дію, яка виражається в зниженні болю і ексудативних явищ і в інших суглобах, а також у зниженні гострофазових показників запалення. Але при цьому локальна терапія ГКС (псоріатичний артрит) може призвести навіть до дестабілізації псоріазу та формування інших його варіацій, але це відбувається набагато рідше, ніж при їх системному використанні.