Розмарин лікарський

Розмарин - вічнозелений чагарник висотою до 1,5 м з густим білим опушенням на чотиригранних молодих гілках, які з часом дерев'яніють і покриваються сіро-бурою корою, що розтріскується. Лінійні сидячі супротивні листя завдовжки до 4 см з загорнутими вниз краями зверху блискучі, голі, темно-зелені, а знизу мають біле повстяне опушення. Середня жилка на листках зверху як би утиснена і знизу рельєфно виступає. Блакитнуваті квітки розташовані супротивно в пазухах листків на кінчиках гілок. Верхня губа глибоко дволопатева, нижня - з широкою крапчастою середньою часткою і двома вузькими боковими. Природний ареал зростання обмежується сухими кам'янистими схилами прибережних районів Середземного моря. Розмарин широко культивується практично у всій Південній Європі (Італія, Франція, Греція), на берегах Чорного моря (у Криму), на Філіппінах і в Індії. Лікарською сировиною є гілочки з листям розмарину, що збираються під час цвітіння, - точніше, листя, що знімаються з гілочок після просушування. Листя, пряні і гіркуваті на смак, містять до 2% майже безбарвної ефірної олії, що складається зі складних ефірів, дубильних речовин, сеськвітерпенів, борнеоліт, камфен, алкалоїдів, тритерпенових кислот (розмаринової і олеанолової) та інших речовин. Ефірна олія застосовується нарівні з листям при лікуванні радикуліту і ревматизму (олія в складі мазей для розтирань, а листя - для ванн). У народній медицині відвар з листя розмарину застосовували як абортивний, що викликає менструацію засіб. Прийнято використовувати настій листя для полоскань ротової порожнини при запальних захворюваннях, при білях - для вагінальних спринцювань, а також для компресів - при фурункулах і погано гоячихся ранах.