Розшифровка рентгенограм

Точна інтерпретація починається з правильного виконання рентгенівських знімків. Жоден лікар, незалежно від його проникливості не зможе правильно витлумачити рентгенограму низької якості (поганою контрастністю, фокусуванням або спотвореннями). Тільки знімки найвищої якості годяться для розгляду, час і гроші, зекономлені на переробці неякісного знімка, будуть нівельовані неправильно поставленим діагнозом. Лікарі повинні прагнути захистити пацієнта від впливу радіації, за рахунок вдосконалення своїх навичок та навичок співробітників. Однак, оскільки користь від рентгенограм переважує ризик, діагностичні якісні знімки повинні бути отримані навіть за рахунок повторної зйомки. Після того, як отримані якісні знімки, наступним кроком є їх оцінка. Welander та інші досліджували вплив різних умов при оцінці рентгенограм на здатність спостерігачів розрізняти рентгенологічні деталі. Вони оцінювали сприйняття рентгенологічних деталей і виявили, що стороннє світло і неадекватне екранування зменшують контрастність зображення, так як, щоб пристосуватися до яскравого світла екрану для перегляду знімків (або освітленої кімнати), відбувається звуження зіниці.

Таким чином, знімок виходить дуже темним для сприйняття, щоб розрізняти необхідні деталі (мал. 1-13, А і В). З іншого боку, перегляд знімків у затемненій кімнаті на освітленому екрані, де знімок затемнюється по периферії, приводить до чіткого сприйняття, такому ж як при використанні X-Producte (пристрою, який не тільки екранує стороннє світло, а й збільшує знімки). Тому, дуже важливо встановити знімки в непрозорій рамці, усунути стороннє світло від екрану і приглушити світло в кімнаті, щоб досягти максимальної діагностичної ефективності.

Також, як і при проведенні клінічного дослідження, добре освітлені рентгенівські знімки повинні описуватися в систематичній послідовній манері, щоб не пропустити важливі особливості. Коронка, опорно-утримуючий апарат, корінь (коріння), система кореневих каналів і періапікальна область повинні бути ретельно вивчені. При первісному розгляді порядок не важливий.

Вивчаючи варіанти інтерпретації різних спостерігачів, дослідники виявили різні рентгенологічні особливості, які найбільш часто пов'язані зі станом периапикальної області (тобто особливості, що дозволяють поставити правильний діагноз).

Вони визначили, що діагноз, заснований на безперервності і формі кортикальної пластинки, а також ширині і формі периодонтальної щілини, був найбільш точним при виявленні зубів, де пульпа загинула.

Крім огляду кортикальної пластинки і периодонтальної щілини, лікар повинен вивчити чи відповідає архітектоніка кістки нормі, або має місце демінералізація. Також лікар повинен розглянути, чи відповідає нормі система кореневих каналів, або є ознаки резорбції або облітерації. Які анатомічні орієнтири можуть очікуватися в цій галузі. Правильний точний протокол дослідження включає уважний розгляд кожної з цих ознак.

Зазвичай кількість коренів або каналів більше очікуваного. Так наприклад, хоча моляри, як вважають, мають три кореня і три канали, дослідження анатомії верхніх моляров довело, що приблизно 95% з цих зубів мали чотири канали, і близько 75% з них цілком прохідні. Лікар повинен завжди припускати наявність додаткового каналу (тобто вважати, що моляр має чотири канали, до тих пір, поки не доведе зворотне) Трьох кореневі нижні моляри і верхні премоляри, а також двукореневі нижні ікла і різці будуть набагато частіше виявлятися, як тільки покращиться розуміння лікарями анатомії, підвищиться індекс настороженості і вдосконалюється діагностика. Використання гарного освітлення і збільшувальних приладів також істотно для процесу діагностики. (мал. 1-14 А).

Некроз пульпи не буде проявлятися на рентгенограмі, поки ферменти, що виділяються при запаленні, не приведуть до демінералізації кортикальної пластинки. З цієї причини, значне руйнування губчастої кістки може відбутися до того, як це проявиться на рентгенограмі. Токсини й інші подразники можуть вийти через латеральні канали і викликати білякорневу демінералізацію раніше, ніж відбудеться періапікальна. Навпаки, латеральні канали можуть стати вхідними воротами інфекції при захворюваннях пародонту (мал. 1-14, В і С).

Дентіклі і облітерація каналу не обов'язково мають патологічне походження, вони можуть бути результатом звичайних вікових змін пульпи. Дослідники, які вивчають зуби пацієнтів із захворюваннями пародонту легкого та середнього ступеня тяжкості, виявили дифузну облітерацію і дентіклі в 82% випадків. Облітерація не була пов'язана зі ступенем тяжкості захворювань пародонту, з процесами старіння і не приводила до підвищеної реакції при ЕОМ. У травмованих зубах облітерація виникала через 7-22 роки з часу травми, в 51% випадку реакція при ЕОМ була в межах норми. Інші 40% не реагували на ЕОМ, але за клінічними і рентгенологічними ознаками були здоровими. Дослідники вирахували, що середня тривалість життя пульпи в 84% становила 20 років. Таким чином, при відсутності додаткових ознак або симптомів, наявність в пульпі дентіклей або облітерації каналів не слід розглядати як захворювання пульпи, що вимагає ендодонтійного лікування.

Однак, внутрішня резорбція (іноді з'являється після травми) - показання для ендодонтичного лікування (мал. 1-14, D). Запалена пульпа поставляє з кровоносної системи макрофагальні клітини, які викликають безсимптомну резорбцію дентину кореня. У цьому випадку, пульпу треба видалити якомога раніше, щоб елімінувати ці клітини і попередити патологічну перфорацію кореня.

Періапікальна рентгенографія також допомагає лікарю виявити зуби з незавершеним формуванням верхівки (мал. 1-14, Е). Діагностика незавершеного апексогенезу вказує на те, що результати температурного та електричного дослідження пульпи цих зубів можуть бути помилковими.

Якщо канали на рентгенограмі здаються змазаними в порівнянні з каналами інших зубів, визначається нерівномірне просвітлення, що оточує корінь, можна припустити наявність язикового жолобка, що є пороком формування (мал. 1-3,1-K).

У деяких випадках, переломи кореня можуть стати причиною дегенерації пульпи. На ранній стадії можна визначити тільки горизонтальний перелом кореня (мал. 1-14, F) і те, тільки якщо лінія перелому розташовується в межах градусів від центру пучка випромінювання. Якщо передбачається горизонтальний перелом, треба зробити дві додаткові рентгенограми під кутом ± 30 градусів. Вертикальний і косий переломи кореня, в кінцевому рахунку, приводять до демінералізації, яка на рентгенограмі проявляється у вигляді дифузного просвітлення в області лінії перелому (мал. 1-14, G) ..