Систолічні шуми

Систолічні шуми поділяються на шуми вигнання, пансистові і пізні систолічні шуми (мал. 2.6).

Систолічний шум вигнання типовий для стенозу аортального клапана або клапана легеневої артерії. Він починається після першого серцевого тону, і припиняється перед або під час S2, залежно від тяжкості стенозу і від того, який клапан вражений - аортальний або клапан легеневої артерії. Шум має характер крещендо-декрещендо (його інтенсивність спочатку зростає, а потім падає).

Шум вигнання при аортальному стенозі виникає під час систоли після Slf від якого він відділений короткою паузою (мал. 2.7). Ця пауза відповідає періоду ізометричного скорочення лівого шлуночка (з моменту закриття мітрального клапана до моменту відкриття аортального). У міру зростання тиску в лівому шлуночку швидкість кровотоку через аортальний клапан зростає, і інтенсивність шуму збільшується (крещендо). Потім, при розслабленні шлуночка, швидкість кровотоку зменшується і, відповідно, знижується інтенсивність шуму (декрещендо), який закінчується перед аортальним компонентом S2. Цьому шуму може передувати тон вигнання, особливо при помірному аортальному стенозі.

Інтенсивність шуму не зовсім корелює зі ступенем тяжкості аортального стенозу, але інші його характеристики мають таку властивість. Наприклад, чим важче стеноз, тим більше час проходження струму крові через клапан, і тим далі пік шуму від S2 (мал. 2.8). На малюнку також показано, що зі збільшенням ступеня тяжкості стенозу аортальний компонент S2 загасає, що пов'язано з обмеженням рухливості стулок клапана.

Висока частота шуму при аортальному стенозі свідчить про значний градієнтий тиск через клапан. Цей шум найкраще чути в точці аортального клапана, в другому і третьому міжребер'ї праворуч від грудини. Він зазвичай проводиться в область шиї (по ходу турбулентного потоку крові), але часто може вислуховуватися і в інших областях, включаючи, наприклад, район верхівки серця.

Коли систолічний шум викиду викликаний стенозом легеневої артерії, то він теж починається після S1 і передує клацанню викиду, але може продовжуватися і після А2. При вираженому стенозі значно подовжується період вигнання крові з правого шлуночка; це збільшує тривалість шуму, який буде тривати і після А2 і закінчиться тільки до часу закриття легеневого клапана (Р2). Максимум шуму при стенозі легеневої артерії звичайно вислуховують у другому-третьому міжребер'ї зліва від грудини. Цей вид шуму не проводиться далеко, як це буває при аортальному стенозі, але іноді він проводиться в область шиї або лівого плеча.

У молодих людей нерідко відзначають невинні систолічні шуми вигнання, які обумовлені прискореним кровотоком через аортальний і легеневий клапани. Цей тип шуму зазвичай зникає, коли пацієнт сідає.

Пансистолічні (або голосистолічні) шуми часто викликані зворотним потоком крові при недостатності мітрального або тристулкового клапанів або кровотоком через дефект міжшлуночкової перегородки (ДМШП) (мал. 2.6). Ці шуми характеризуються однаковою гучністю протягом всієї систоли. При мітральній і тристулковій регургітації, як тільки тиск в шлуночку перевершує тиск в передсерді (тобто коли виникає Sj), починається зворотний потік крові через змінений клапан. Таким чином, між St і моментом початку пансистолічного шуму пауза відсутня, на відміну від систоличних шумів вигнання, розглянутих раніше. При ДМШП пауза між Sx і початком систолічного шуму також відсутня, через те що систолічний тиск в лівому шлуночку перевищує систолічний тиск у правому шлуночку відразу після початку скорочення шлуночків (і викликає потік крові через ДМШП).

Пансистолічний шум при вираженій мітральній регургітації продовжується і перекриває звук закриття клапанів аорти, тому що до моменту закриття клапана аорти тиск в лівому шлуночку залишається вищим в порівнянні з тиском в передсерді. Шум найкраще вислуховується у верхівки серця, він високий, що дме, часто проводиться в ліву пахвову область; його інтенсивність не змінюється при диханні.

Шум трикуспідальної регургітації найкраще вислуховується зліва у мечоподібного відростка. Він зазвичай проводиться в праву сторону грудини, високий, що дме Інтенсивність шуму збільшується на вдиху, так як при вдиху негативний внутрішньогрудний тиск збільшує приплив венозної крові до серця. Це призводить до зростання ударного об'єму правого шлуночка, збільшуючи обсяг регургітації.

Шум ДМШП найкраще чути в четвертому-шостому міжребер'ї зліва від грудини; він високочастотний і може поєднуватися з систолічним тремтінням. Інтенсивність шуму не збільшується при вдиху, він не проводиться в пахвову область, що дозволяє відрізнити його від шумів мітральної і трикуспідальнї регургітації. Варто зауважити, що, чим менше ДМШП, тим вище турбулентність потоку крові між лівим і правим шлуночками і тим голосніше шум. Шуми при невеликих ДМШП відносяться до найбільш гучних шумів.

Пізні систолічні шуми починаються в середині і наприкінці систоли і продовжуються до А2. Вони найчастіше відбивають митральну регургітацію, обумовлену прогином стулок клапана в ліве передсердя під час скорочення шлуночка (мал. 2.6). Цей шум зазвичай передує мезосистолічному клацанню.