Фото стригучий лишай
Стригучий лишай - це грибкове захворювання з ураженням шкіри, волосся і нігтів, що викликається антропофільними грибками. Ця хвороба належить до розряду інфекційних, характерна для всіх населених районів планети, при цьому для кожної великої ділянки місцевості збудник стригучого лишаю зазвичай окремого виду. Так для Центральної Африки характерний Trichophyton soundanensi, для Північної Америки і Західної Європи - Trichophyton tinsurans, для Північної Африки та Європи - Trichophyton violaceum. При визначенні хвороби можуть використовуватися такі синоніми: суха трихофітія волосистої частини голови або поверхнева трихофітія волосистої частини голови.
Стригучий лишай. Причини
Джерелом захворювання найчастіше є дорослі люди, що хворіють хронічною трихофітією або діти, які мають поверхневу трихофітію.
Стригучий лишай. Симптоми
Після контакту з хворим протягом інкубаційного періоду, що дорівнює 2-4 дням, гіфи грибка проникають всередину волосяного фолікула. Після цього протягом трьох днів можна вже спостерігати клінічну картину захворювання. На її початку помітна велика кількість еритематозно-сквамозних вогнищ облисіння діаметром 0,5-1 см. При тому в осередках ураження спостерігається відламування волосся на рівні волосяних фолікулів або на висоті 1-2 мм. Характерно, що серед обламаного волосся зустрічаються і здорові екземпляри. При великовогнищевої формі спостерігається злиття дрібних вогнищ у великі діаметром до декількох сантиметрів. Для гіперкератотичної форми характерно маскування обламаного волосся посиленим гіперкератозом. Інфільтративна форма дає інфільтративні або ексудативні вогнища ураження.
Стригучий лишай. Діагностика
Стригучий лишай можна діагностувати візуальними і лабораторними методами, а також методами диференціальної діагностики. Візуальний метод дозволяє визначити на волосяному покриві голови вогнища з обламаним волоссям на рівні волосяних фолікулів на еритематозно-сквамозному тілі.
Для лабораторного методу необхідно взяти проби (лусочки, узяті з вогнищ ураження на гладкій шкірі). У них виявляються нитки міцелію, а при прямій мікроскопії всередині ураженого волосся виявляються ланцюжки артроспор (Trichophyton endothrix). Культура грибка на середовищі Сабуро виростає через 4-5 діб і являє собою складчасту маслянисту колонію блідно-бузкового або насиченого фіолетового кольору.
Сенс диференціальної діагностики полягає в розмежуванні поверхневої трихофітії і псоріазу, себореєю волосистої частини голови, вогнищевою алопецією, піодермією, мікроспорія, фавусом і трихофітією.
Стригучий лишай. Лікування
Лікування стригучого лишаю - комплексна процедура, яка включає в себе застосування гризеофульвіну для загального лікування, засобів специфічної і неспецифічної імунотерапії, зовнішніх протигрибкових засобів. Гризеофульвин застосовують у дозі 16 мг/кг (за кордоном - 25 мг/кг) до тих пір, поки лабораторні дослідження матеріалу з уражених ділянок тричі не дадуть негативний результат. Проби беруться з тижневими проміжками, так що лікування триває приблизно 1,5-2 місяці. Одночасно з різеофульвином проводять і місцеву антимікотичну терапію, яка включає в себе застосування мазі з 10% сірки і 3% саліцилової кислоти, 2%-ий розчин йоду, лікувальні лосьйони типу еконазол, пафтіфін, біфоназол, креми клотрімазол, кетоконазол, похідні аліламінові типу тербінафіну та ін. Також проводиться збривання щотижня відростаючого волосся.
Стригучий лишай можна перемогти сучасними методами лікування. Відсутність або ж неповноцінне лікування призводять до хронічної трихофітії у дівчаток, а у хлопчиків затримується період статевого дозрівання і настає мимовільне одужання.
Стригучий лишай краще попередити ніж лікувати. У якості профілактичних заходів застосовується виявлення кола контакту хворого і поголовне обстеження всіх цих осіб.