Терн колючий

Невисокий (1,5-2 м) гіллястий чагарник з колючими гілками. Листки голі, прості, чергові, з пільчатим краєм. Квітки білі або трохи зеленкуваті, актиноморфні (правильні), одиночні, рідко по 2-3. Цвітіння в квітні - травні. Плоди - соковиті чорні кулясті кістянки з восковим нальотом. У тибетській медицині плоди терну колючого і близьких йому видів - snying-rho-sha (снінг-ро-ша) - використовувалися при хворобах серця з жаром. У народній медицині використовуються плоди терну, квіти, листя, коріння і кора, що збирається навесні з молодих гілочок. У плодах міститься цукор, пектини, вітамін С, яблучна кислота, ароматичні та дубильні речовини. Плоди застосовуються переважно для нормалізації діяльності ШКТ, у тому числі при проносі і дизентерії. Застосування настою з квіток, що володіє, крім полівітамінних властивостей, сечогінну, потогінну і гіпотензивну дію, регулює перистальтику кишечника. Настій вживають також при атонії кишечника, нирково-кам'яній хворобі, ревматизмі, захворюваннях шкіри, гастриті, коліті, циститі, запаленнях слизової оболонки горла і стравоходу. У гомеопатії використовуються препарати зі свіжих квіток терну. Настій з листя застосовується в народній медицині при аденомі передміхурової залози, порушенні обміну речовин, вважається, що він особливо корисний малорухливим людям. Відвар готують з розрахунку 1-2 столові ложки подрібнених висушених плодів на 0,5 л окропу (варять 5-10 хвилин на малому вогні); п'ють по півсклянки 4-5 разів на день, бажано перед прийомом їжі. Настій з квіток готують за таким же рецептом. Відвар з коріння або кори гілочок терну використовують для спринцювань при гінекологічних захворюваннях.