Головна/Лікування хвороб/Патофізіологія захворювань серцево-судинної системи


При фізикальному обстеженні хворих із захворюваннями серця часто виявляються патологічні тони та шуми. Ці зміни є ключем до розуміння патофізіології хвороби, і їх правильна інтерпретація необхідна для успішного діагнозу і ведення хворого. У цьому розділі описуються тони нормального серцевого циклу, а також причини патологічних серцевих тонів і шумів.

Серцевий цикл

Серцевий цикл складається з дуже точно синхронізованих електричних та механічних подій, які призводять до ритмічного скорочення передсердь і шлуночків, завдяки чому кров надходить в малий і великий круг кровообігу. Механічна систола відображає скорочення шлуночків, а діастола - їх розслаблення і наповнення кров'ю (мал. 2.1). Під час серцевого циклу кров з системних та легеневих вен безперервно надходить в серце через праве і ліве передсердя відповідно. Під час діастоли кров надходить з передсердь у шлуночки через відкриті тристулковий та мітральний клапани. В кінці діастоли скорочення передсердь проштовхує останню порцію крові в шлуночки, сприяючи незначному підвищенню тиску в них, що позначається як а-хвиля.

Скорочення шлуночків означає початок механічної систоли. Як тільки шлуночки починають скорочуватися, тиск у них стає вище, ніж у передсердях, що призводить до швидкого закриття тристулкового та мітрального клапанів. Це створює перший серцевий тон, що позначається Sі (мал. 2.1). Si має два накладаючихся один на одного компонента: мітрального і трикуспідального компонента. Мітральний компонент дещо випереджає трикуспідальний компонент, внаслідок більш раннього електричного збудження і початку скорочення лівого шлуночка.

Швидке зростання тиску в шлуночках призводить до того, що тиск у них стає вище, ніж діастолічний тиск у легеневих артеріях та аорті; в результаті легеневий і аортальний клапани відкриваються. Кров при цьому викидається в системи малого і великого кола кровообігу. При завершенні фази викиду крові з шлуночків тиск в них падає нижче рівня тиску в легеневій артерії та аорті, сприяючи закриття їх клапанів. Процес закриття клапанів супроводжується другим серцевим тоном, позначається S2. S2 також складається з двох компонентів.

Тони й шуми серця

Аортальний компонент (А2) у нормі звичайно передує легеневому (Р2), так як градієнт діастолічного тиску між аортою і лівим шлуночком вище градієнта тиску між легеневою артерією та правим шлуночком. Тиск у шлуночках продовжує знижуватися під час фази розслаблення, і, як тільки він стане нижче рівня тиску в правому і лівому передсердях, тристулковий та мітральний клапани відкриваються, що супроводжується діастолічним наповненням шлуночків і повторенням усього серцевого циклу.

У клінічній практиці систолою називають період між St і S2, a диастолою - період між S2 і St. Тривалість систоли залишається постійною, а тривалість діастоли варіює залежно від частоти серцевих скорочень (ЧСС). Чим більше ЧСС, тим коротше фаза діастоли. Основні серцеві тони Sj і S2 задають межі, по відношенню до яких оцінюють всі інші тони і шуми серця.

Сучасні стетоскопи мають два рецептора, що дозволяють прослуховувати серце. Конусоподібний рецептор повинен слабо прилягати до шкіри, оскільки він використовується для уловлювання звуків з низькими частотами, тоді як рецептор з діафрагмою повинен бути міцно притиснутий до шкіри, відсікаючи низькочастотні і пропускаючи високочастотні тони і шуми.