Ускладнення

В основі ускладнень гострого інфаркту міокарда лежать запалення, механічні та електричні порушення, що виникають в зонах некрозу міокарда (мал. 7.10). Ранні ускладнення розвиваються через наявність самого некрозу. Ті ж ускладнення, які розвиваються через декілька днів або тижнів, пов'язані із запаленням і процесами заміщення некротичної тканини.

Постінфарктна стенокардія і рецидивуючий інфаркт міокарда

Постінфарктна стенокардія відзначається у 20% -30% пацієнтів і відображає неадекватність залишкового коронарного кровотоку. Вона є поганою прогностичною ознакою і корелює з підвищеним ризиком рецидиву інфаркту. Таких пацієнтів слід негайно відправляти на коронароангіографію, за якої нерідко слідує реваскуляризація, тобто ЧТКА або АКШ.

У 5% -20% хворих протягом перших 6 тижнів інфаркт рецидивує. Рецидив інфаркту може розвинутися в тій же зоні, що й первинний інфаркт (за умови наявності життєздатної тканини) або в раніше інтактном сегменті.

Порушення ритму серця у гостру фазу інфаркту міокарда зустрічаються дуже часто (таблиця 7.5) і є основною причиною смерті. Сучасні відділення коронарної патології (ВКП) багато в чому орієнтовані саме на виявлення і лікування порушень ритму, так що арітмічна смертність у госпіталізованих хворих відносно невисока. Патогенетичні механізми аритмій при ІМ наступні:

Припинення перфузії елементів провідної системи (тобто СА вузла, АВ вузла, ніжок пучка Гіса); джерела кровопостачання провідної системи серця в нормі наведено в таблиці 7.6.

Локальне накопичення метаболітів (наприклад, клітинний ацидоз) і зміни трансмембранної концентрації іонів через порушення проникності мембран.

Стимуляція вегетативної нервової системи (симпатичної і парасимпатичної).

Призначення потенційно аритмогенних препаратів (наприклад, дигіталісу, допаміну).