Головна/Лікування хвороб/Лікуємо серце


Порушення серцевого ритму, особливо в перші години захворювання, зустрічаються практично у всіх хворих з гострим інфарктом міокарда. Більшість аритмій не вдається зафіксувати під час реєстрації ЕКГ або візуального спостереження за кар-діомопітору, але їх виявляють при холтерівське моніторірова-ванні ЕКГ.

На різних стадіях хвороби ймовірність розвитку аритмій, їх патофізіологічні механізми, клінічні прояви, прогностичне значення та лікування істотно розрізняються.

При інфаркті міокарда важливо розрізняти ранні, в т. ч. ре-перфузіопние, і пізні порушення серцевого ритму і провідності.

Ранні аритмії розвиваються внаслідок ізхмененій рефрак-терності і провідності ішемізованого міокарда, зниження порогу фібриляції шлуночків. Велике значення у виникненні аритмій має зміна вегетативної регуляції серця (посилення симпатичної активності при локалізації вогнища некрозу на передній стінці і парасимпатичної - при заднедіафрагмальной інфаркті міокарда).

Реперфузійні аритмії виникають при поновленні коронарного кровотоку в ураженій ділянці міокарда в резуль таті хірургічного втручання, тромболітичної терапії або спонтанного лізису тромбу.

Пізні аритмії (після перших 2-3 доби захворювання) зазвичай виявляються внаслідок систолічної або діастолічної дисфункції міокарда, порушень провідності, критичної активності або патологічного автоматизму в зоні ураження.

Для практичної роботи зручно поділяти аритмії на шлуночкові і надшлуночкові, тахікардії і брадикардії, СА-, АВ-і внутрішньошлуночкових блокади.