Головна/Лікування хвороб/Опіки


Інший вельми важливою складовою діагнозу є визначення площі ураження. Відома велика кількість методів визначення площі опіку [Berkow S., 1924; Вілявін Г. Д., 1956; Долинін В. А. и др.], які в даний час не застосовуються.

При лікуванні дорослих пацієнтів використовуються два, найбільш зручних до практичного застосування і найменш трудомістких.

Перший з них - це метод, запропонований A. Wallace в 1951 р., відомий як п равіло дев'яток. При цьому приймається, що площа кожної анатомічної області у відсотках становить число, кратне 9. Розподіл частин тела за площею наступне: верхні кінцівки становлять 9% кожна; нижня кінцівка - 18%, передня і задня поверхні тулуба - по 18%; голова і шия - 9%; промежину і статеві органи - 1%. У дітей співвідношення інші (рис. 3.2.

Інший поширений метод - це правило долоні. Раніше вважали, що площа долоні складає приблизно 1-1,1% від загальної площі тіла, є й інші дані. В результаті проведених антропометричних досліджень J. Grazer і співавт. (1997) прийшли до висновку, що площа долоні у дорослої людини складає 0,78% від загальної площі поверхні тіла. У процесі постановки діагнозу необхідно співвідносити площа долоні хворого і лікаря, який проводить визначення, для того, щоб не допустити систематичну помилку вимірювання.

Необхідно підкреслити, що абсолютно точно визначити площу опіку з використанням обох наведених методів досить важко. Пов'язано це з наступними обставинами:

Визначення площі опіку

У зв'язку з особливостями анатомічної будови співвідношення частин тіла у людей можуть бути різними. Є люди з короткими і довгими кінцівками, з великими і маленькими кистями, з різним типом статури (астенічним, нормо-і гіперстеніі-ного). Після досягнення повноліття кістки перестають рости, і розміри долоні залишаються постійними. В процесі життя людина набирає вагу, і при цьому площа його тіла змінюється. У жінок у зв'язку з ростом молочних залоз і розвитком вагітності також змінюється співвідношення площ долоні і поверхні тіла.

Разом з тим, дуже велика точність визначення площі опіку не потрібна, і помилки в межах 1-2% цілком припустимі.

У дітей співвідношення площі різних ділянок тіла інші, ніж у дорослих, в процесі зростання вони змінюються і наближаються до таких у дорослої людини. Для визначення площі опіку можна використовувати табл. 3.1, запропоновану С. Lund і N. Browder (1944). При побудові цієї таблиці враховувалося, що площа різних частин тіла змінюється з віком в різному ступені.

Визначення площі опіку

Для визначення площі тіла у дітей і у дорослих може бути використана номограма, наведена на рис. 3.3.

Крім того, відомий спосіб визначення відносної площі опіків по Н. Н. Блохіна (1953). Відповідно до цього способу, у дітей визначають абсолютну площа в см2 і далі ділять її на коефіцієнт. У віці 1 рік цей коефіцієнт дорівнює 30; в 2 роки - 40; в 3 роки - 50; в 4 роки - 60; в 5-6 років - 70; в 7-8 років - 80. У віці від 8 до 15 років - коефіцієнт рівний віку з нулем (наприклад, 12 років - 120), і старше - росту в сантиметрах.

Площа і глибина ураження визначають тяжкість стану хворого і прогноз травми. Для оцінки тяжкості термічної травми запропоновані інтегральні показники. Найбільш широке поширення отримав індекс Франка. При визначенні даного показника кожен відсоток поверхневого опіку (I-Ша ступеня) оцінюють як 1 бал і кожен відсоток глибокого ураження (ШБ-IV ст.) - Як 3 бали.

Індекс тяжкості ураження (ІТП) дозволяє більш точно оцінювати тяжкість термічної травми. Його розраховують таким чином: кожен відсоток опіку I ст. приймають за 0,5 бали; II ст .- за 1 бал; Ша ст .- за 2 бали; ШБ ст .- за 3 бали і IV ступеня - за 4 бали.

Отримана при визначенні зазначених індексів сума відображає ступінь тяжкості травми, дозволяє прогнозувати ймовірність виникнення і тяжкість перебігу опікового шоку.

Визначення площі опіку

Вважають, що опіковий шок I ступеня розвивається, якщо сума бал-* лов становить від 30 до 70. Опіковий шок II ступеня має місце при величині суми від 71 до 130 і вкрай важкий шок (III ступеня) - при перевищенні цього значення.

У людей похилого віку, ослаблених людей та дітей опіковий шок виникає при менших значеннях суми прогностичних індексів. Необхідно відзначити, що інгаляційні поразки істотно обтяжують протягом термічної травми. Вважають, що наявність опіків і термохімічних уражень дихальних шляхів вносить тяжкість, приблизно рівну 10-15% глибокого опіку шкіри.

Чисельні індекси мають велике значення при діагностиці опікового шоку.

Існують і інші індекси (правило сотні і індекс Бо), що дозволяють прогнозувати результат травми. Ці показники дуже близькі за своєю суттю і відображають імовірність виживання (або загибелі хворого). Ці індекси застосовні тільки для дорослих пацієнтів. При їх визначенні обчислюють суму загальної площі опіку і віку постраждалого. Чим ближче ця сума до 100 - тим більше вірогідність смерті і менше - виживання.