Головна/Лікування хвороб/Патофізіологія захворювань серцево-судинної системи


Хоча в повсякденній медичній практиці клініцисти найчастіше стикаються з ЕАГ, у 5% хворих все ж вдається виявити явні структурні або гормональні порушення, що призводять до підвищення артеріального тиску. Вторинна АГ зустрічається відносно рідко, проте виявлення таких випадків має велике практичне значення, оскільки нерідко вдається усунути порушення, що лежать в основі вторинної АГ, причому підходи до лікування хворих цієї групи можуть істотно відрізнятися від підходів, що використовуються при ЕАГ. Більш того, за відсутності адекватного лікування у хворих ВАГ спостерігаються такі ж зміни серцево-судинної системи, що і при хронічній ЕАГ. Як наслідок, у хворих, які не отримували необхідного лікування, рівень артеріального тиску нерідко залишається високим навіть після усунення первинного захворювання.

Ймовірність вторинної АГ необхідно враховувати при обстеженні будь-яких хворих з підвищеним АТ. Існує ряд непрямих ознак, що вказують на можливу вторинну АГ у даного хворого (таблиця 13.2):

Вік. Ймовірність вторинної АГ зростає, якщо гіпертонія спостерігається у хворого в молодому (<20 років) або літньому (> 60 років) віці (тобто в тому віці, коли ЕАГ виникає рідко).

Тяжкість. Для вторинної АГ характерно виражене підвищення артеріального тиску (3 ст.), Тоді як у більшості хворих ЕАГ збільшення рівня АТ відповідає 1-2 ступеня тяжкості (легка-помірна АГ).

Початок захворювання. Вторинна АГ нерідко виникає раптово в осіб, що раніше мали нормальний рівень артеріального тиску. Есенціальна АГ, навпаки, розвивається поступово протягом ряду років.

Супутні симптоми. Захворювання, що викликало вторинну АГ, може виявлятися специфічними симптомами, що виявляються на підставі анамнестичних даних, при фізикальному обстеженні і ін. Наприклад, у хворих зі стенозом ниркової артерії при обстеженні органів черевної порожнини нерідко вислуховується характерний судинний шум, обумовлений турбулентним потоком крові в ділянці стенозу.

Сімейний анамнез. Найближчі родичі хворих ЕАГ нерідко мають підвищений АТ, тоді як вторинна АГ найчастіше виникає спорадично.

Огляд хворих з нещодавно діагностованою АГ починають з ретельного збору анамнезу і всебічного фізикального обстеження, що включає пошук симптомів вторинної АГ. До обов'язкових лабораторних та інструментальних досліджень відносять: 1) загальний аналіз сечі, визначення концентрації креатиніну та азоту сечовини в крові (ці показники змінюються при ураженні паренхіми нирок), 2) визначення рівня калію в сироватці крові (знижений при реноваскулярній АГ або первинному альдостеронізмі), 3) рентгенографію грудної клітки (коарктація аорти). Якщо порушень не виявлено, хворому встановлюють діагноз ЕАГ і призначають відповідне лікування. Якщо АГ виявляється рефрактерної до традиційної медикаментозної терапії, проводять більш детальне обстеження з метою виявлення специфічних форм вторинної АГ.

Вторинна артеріальна гіпертензія