Лотос

В роду лотосів два види - лотос орехоносний і лотос жовтий. Лотос зберігся завдяки тому, що людина культивувала його протягом декількох тисячоліть. Є думка, що якби не втручання людини, то рослина могла б загинути як рід. Лотос дуже гарний, бутони його розкриваються з першими променями сонця. Спочатку забарвлення пелюсток яскраво-рожева, але поступово вони бліднуть, і квітучі зарості мають всю гаму відтінків рожевого кольору. Цвіте лотос лише 3 дні. Головки квіток, пишні і великі (до 30 см), сидять на довгих вигнутих ніжках, які витягуються майже на 2м. А під ними, на воді, на довгих черешках плавають щіткоподібне листя більше 0.5 м в поперечнику з глибокою западиною посередині, покриті сіро-зеленим восковим нальотом. Частина листя приховує вода. Квітки лотоса завжди звернені до сонця. Коли рожеві пелюстки опадуть і коробочка оголиться, вона починає схилятися до води, щоб впустити туди тверде і велике, з лісовий горіх, насіння. Насіння падають на дно, де можуть пролежати дуже довго. Росте невеликими заростями на мілководді в добре прогріваємій воді, по озерах, лиманах, старицях з мулистим грунтом на глибинах до 2 м. У листі і стеблах лотоса виявлені флавоноїди, лейкоантоціаніліни, алкалоїди, в коренях - крохмаль, смоли, дубильні речовини. У квітках - флавоноїди. У китайській медицині кореневище використовували як тонізуючий, антитоксичний, сердечний, сечогінний, кровоспинний засіб, а також при дефіциті вітаміну В1. На Далекому Сході відвар рекомендують при пневмонії, бронхіальній астмі, як антисептичний. Плоди в індійській і китайській медицині входять до складу більш ніж 200 препаратів. У харчуванні використовуються всі частини лотоса. Кореневища варять, смажать, підсушують і перемелюють на борошно, з якого готують коржі. Зацукровані шматочки кореневищ за смаком нагадують мармелад, їх подають як десерт до чаю. З підсушеного насіння лотоса готують смачну каву.