Головна/Опис хвороб/Імунологія, алергологія (Алергічний кон'юнктивіт, Алергія при вагітності...)


Діагностика алергії
Діагностика алергії

На сьогоднішній день було розроблено кілька способів діагностики алергії. Для кожного захворювання передбачено індивідуальний план. Постановка правильного діагнозу здійснюється лише після комплексного обстеження. І одного аналізу тут явно не достатньо. Саме з розпитування лікаря-алерголога, як правило, починається комплексне алергічне обстеження. Лікар розпитує свого пацієнта про його скарги, приблизному початку захворювання, особливості його перебігу, умови праці та побуту, а також наявність у родичів подібних захворювань. І тільки після цього можна буде говорити про призначення відповідних методів діагностики.

Щоб гранично точно визначити, які алергени можуть грати безпосередню роль у розвитку симптомів, проводиться обстеження методом подряпини або уколу. Ці методи абсолютно безболісні. І хоча між ними зовсім не суттєва різниця, але перший метод можна назвати більш безпечним. Зазвичай на шкірі передпліччя проводиться дане дослідження. Попередньо її треба обробити спиртовим розчином. Після цього краплі алергенів наносяться на чисту шкіру. Якщо проводяться тести, то одноразовим скарифікатором, через ці самі краплі алергенів, наносяться зовсім невеликі подряпини. Якщо проводяться прик-тести, то в цьому випадку використовуються одноразові голки, якими наносяться легкі уколи. В обох випадках кровоносні судини нітрохи не зачіпаються, тому їх можна назвати безкровними. За один раз ставити можна не більше 15 проб з алергенами. Через деякий час можлива поява невеликого набряку і почервоніння шкіри.

Встановити групу причинних алергенів можна за допомогою аналізу на антитіла, які відповідають за розвиток алергії. Цей метод дуже чутливий. Отриману інформацію можна порівняти хіба що з тією, яку отримують в результаті шкірного тестування. Для його проведення береться кров з вени.

Дослідження крові і шкірне тестування можуть вказувати на алергени, які у певної людини можуть викликати алергічні реакції. Якщо ж діагноз залишається неясним навіть після дослідження крові та шкірних проб, то лікарем можуть бути призначені, так звані, провокаційні тести. Подібні дослідження проводяться за суворими показаннями і тільки в алергологічних стаціонарах. При їх проведенні невелика кількість алергену вводиться в бронхи, під язик або в ніс. А ось через деякий час, можна оцінювати реакцію. Варто зазначити, що таке дослідження цілком може викликати у пацієнта досить сильну алергічну реакцію. Тому проводити його необхідно тільки в присутності лікаря. Адже він завжди зможе надати термінову медичну допомогу.

Якщо контакт з алергеном відбувається постійно, то для підтвердження того, що клінічні прояви алергії викликані конкретним алергеном, проводяться елімінаційні тести. Для тих, хто не знає, елімінацією називають видалення алергену. Типовим прикладом елімінаційного тесту є елімінаційна дієта. Такий діагностичний прийом передбачає цілковитий висновок з раціону можливого алергенного продукту. Якщо помітне поліпшення хвороби настає протягом одного-двох тижнів після виключення продукту, то можна буде сміливо говорити про те, що саме він і став причиною виникнення алергії. Щоб діагностика алергії, а також корекція лікування проходили більш ефективно і комплексно, лікар може попросити завести спеціальний щоденник, де пацієнт буде відзначати початок алергії, будь-які її прояви та можливі причини. Це дозволить не тільки правильно призначити профілактичне лікування, але і виключити будь-який контакт з алергеном. Треба сказати, що лабораторні методи діагностики є лише частиною комплексного алергологічного обстеження. Лікар зможе виявити причину саме на їх підставі. Поставити точний діагноз можливо лише при сукупності отриманих даних, тобто огляду, опитування, лабораторних даних, а також реакції на лікування.