Легенева (дихальна) недостатність

Легенева (дихальна) недостатність, в широкому розумінні цього слова, є нездатністю дихальної системи забезпечувати відповідний склад газів в артеріальній крові. Конкретніше легеневу недостатність можна описати у вигляді патологічного синдрому, при наявності якого величина (РаО2) в артеріальній крові менше 60 мм ртутного стовпа та/або величина парціальної напруги вуглекислого газу (РаСО2) більше 45 мм ртутного стовпа.

Легенева (дихальна) недостатність. Причини

Легенева (дихальна) недостатність здатна розвиватися при порушеннях в роботі органів або систем, які забезпечують дихання, а саме: дихальних шляхів, альвеол, центральної нервової системи, периферичної нервової системи, дихальної мускулатури, грудної клітки. Існує значна кількість різноманітних захворювань, здатних призводити до виникнення такого захворювання як легенева (дихальна) недостатність.

Дихальна недостатність поділяється по патогенезу на гіпоксичну (з недоліком кисню) і гіперкаптичну (при надлишку вуглекислого газу).

Легенева (дихальна) недостатність. Симптоми

Від більшості пацієнтів надходять скарги на появу задишки, важкого дихання або задухи. І зниження рівня кисню, і збільшення концентрації вуглекислоти однаково можуть сприяти порушенням в роботі центральної нервової системи, таким як: порушення, погіршення пам'яті, безсоння, часті нічні пробудження, сплутаність свідомості, дезорієнтація. Надлишок вуглекислоти сприяє виникненню головного болю, а в особливо важких ситуаціях - втрати свідомості і коматозному стану. Нестача кисню в крові сприяє появі ціанозу (синюшного відтінку шкірних покривів). Ціаноз в основному виникає, коли парціальна киснева напруга знижується нижче за позначку 60 мм рт.ст., а сатурація артеріальної крові (SaO2) стає менше 90%. Не виключається розвиток серцевої аритмії. Під час огляду відзначають прискорене дихання (більше 25 за хвилину), тіло знаходиться у вимушеному положенні (буквою «С» з невеликим нахилом тулуба вперед), в процесі дихання беруть участь допоміжні м'язи (напружуються шийні м'язи), частішає пульс. Частота дихання що раптово знизилася  (менше 12 разів за хвилину) зі збереженням інших симптомів легеневої недостатності розцінюється як несприятлива ознака, що вказує на те, що дихання може зупинитися. Часом може спостерігатися парадоксальний подих, який характеризується рухом грудної клітини в протилежну сторону щодо черевної стінки: грудна клітка при вдиху розширюється, а живіт навпаки втягується. При легеневих захворюваннях відзначають також різноманітні патологічні звукові аномалії: свистяче дихання під час астми, хрипіння в легенях під час пневмонії, гострого та хронічного бронхіту.

Легенева (дихальна) недостатність. Діагностика

Винесення попереднього діагнозу гострої або хронічної легеневої недостатності проводять на підставі анамнезу і клінічної картини захворювання. Необхідно відзначити також відсутність специфічності скарг та клінічних симптомів при недостатності дихання. У відчутною мірою вони можуть залежати від того захворювання, що й призвело до виникнення легеневої недостатності. Ключовий метод діагностики полягає в дослідженні динаміки кислотно-лужного, а також газового складу крові артерій. Також необхідно провести діагностику і ретельну оцінку захворювання, яке призвело до розвитку недостатності дихання.

Легенева (дихальна) недостатність. Лікування

Легенева (дихальна) недостатність вимагає комбінованого лікування не тільки самої легеневої недостатності, а й того захворювання, яке призвело до її виникнення.

Легенева (дихальна) недостатність лікується в основному методом кисневої терапії. Якщо ж дихання залишиться слабким і привести в норму склад газів в крові не вдасться, то буде потрібно проведення спочатку неінвазивної допоміжної вентиляції за допомогою дворівневого позитивного тиску. Якщо ж подальший стан буде погіршуватися, то слід застосувати інвазивну штучну вентиляцію легенів. Одночасно необхідно інтенсивно лікувати основне захворювання, застосовуючи, наприклад, антибіотичну терапію під час запалення легенів. Вентилювання легень потрібно продовжувати до повного відновлення нормального самостійного дихання.

Легенева (дихальна) недостатність в хронічній формі вимагає лікування, яке головним чином спрямовується на усунення причини такого захворювання як легенева (дихальна) недостатність. Для цього застосовують кисневу терапію, неінвазивну допоміжну вентиляцію за допомогою дворівневого позитивного тиску. А також, при наявності мокротиння, використовують методику бронхо-легеневого дренажу (постурального дренажу, ручної та механічної стимуляції кашлю, респіраторної кинезотерапії), і реалізують програми легеневої реабілітації.