Пижмо

Трав'янистий багаторічник заввишки до 1-1,5 м. Листки зелені, майже голі, перисторозсічені, густо покривають стебла. Суцвіття - напівкруглі кошики, які включають дрібні жовті квітки (середні - двостатеві, крайові квітки - жіночі). Цвітіння - з червня по вересень. Пижмо - широко поширена рослина, зустрічається по берегах водойм, на лісових галявинах і узліссях, у заростях чагарників, поблизу доріг і на луках, частіше в сухих місцях, ніж біля води. У лікувальних цілях використовують суцвіття, зібрані на початку цвітіння (у червні). У них містяться камфора, дубильні речовини, алкалоїди, лактон, флавоноїди, ефірні олії та ін. У народній медицині відвар квіток пижма вживають при поліартритах (у тому числі при ревматизмі), запаленнях нирок і сечового міхура, проти глистів і вошей, для лікування нирково-кам'яної хвороби, гнійних ран, м'язових спазмах, подагри, порушень менструального циклу, при інтоксикаціях (що виникають на тлі туберкульозу), неврозах, нервовому виснаженні (як загальнозміцнюючий і слабкий седативний засіб), гастритах зі зниженою кислотністю, колітах, головному болю і т. д. Для прийому всередину готують настій з розрахунку 1 чайна ложка подрібненої висушеної сировини на склянку холодної води; настоюють 3-4 години, приймають по 1 столовій ложці 4-5 разів на день, а як глистогінний випивають стакан настою за один прийом (для дітей - півсклянки). Такий же настій використовують для зовнішнього застосування. Рослина отруйна. Небажано без особливої необхідності лікувати настоєм пижма дітей, годуючих матерів і вагітних. У будь-якому випадку необхідний суворий лікарський контроль.