Причини та розвиток гіпотиреозу

Розвитку гіпотиреозу може сприяти група причин, різного ступеня вираженості. Вони можуть бути пусковими, постійними або додатковими.

Наприклад, багаторічна напружена робота зі зміщеним добовим графіком і без відпусток, проживання в холодному кліматі, сімейне неблагополуччя, тривалі судові процеси і хвороби близьких у поєднанні з остеохондрозом хребта самого пацієнта можуть сукупно призвести до виснаження щитовидної залози.

Інший приклад - конституціональна слабкість щитовидної залози та організму в цілому, бурхливий і непропорційний розвиток тканин органів в підлітковому періоді, холодний клімат, перевантаження заняттями в секціях, підготовка до вступу в інститут і вступні іспити.

Гіпотиреоз, як правило, розвивається протягом декількох років. Тільки прямий вплив на щитовидну залозу (операції, радіоактивність тощо) порівняно швидко переводить у стан гіпотиреозу.

Діагноз гіпотиреоз визначається на підставі лабораторного аналізу крові (оцінюється рівень гормонів). Саме до аналізу крові переважно звернуто увагу лікарів під час обстежень та консультацій (про показники гіпотиреозу див. розділ Аналіз крові

Академічна медицина розглядає початок гіпотиреозу, як такого, з моменту переходу рівня ТТГ (тиретропного гормону) за верхню межу норми.

Згадайте, як до появи ознак застуди, виникають її малопомітні провісники (втома, сонливість). Відомо, що інфекційні хвороби мають інкубаційний, тобто прихований період розвитку. Слід сказати, що більшість хвороб (за винятком, наприклад, травматичних) проходять малопомітне початкове формування. Чи є таке у гіпотиреозу?

Так, безумовно, є. В області захворювань щитовидної залози такі стани називають еутиреоїдною патологією. Нагадаю, що еутиреоз - це рівень гормонів щитовидної залози в межах нормативних (референсних) значень.

Наприклад, визначення вузлового утворення в щитовидній залозі при УЗД і норми, як кажуть пацієнти, за аналізом крові, іноді призводить лікаря до питання: Лікувати або не лікувати?.

Дійсно, у сучасного ендокринолога є тільки три основних вплива на щитовидну залозу:

замісне застосування гормональних препаратів,

хірургічне видалення частини або всієї залози, придушення діяльності залози за допомогою тире-статичних медикаментів або радіоактивного впливу.

Що ж робити спеціалісту, якщо з одного боку зовнішні ознаки початку захворювання є, а лабораторно підтверджених показань до застосування цих трьох лікувальних можливостей немає? Зазвичай в таких випадках ендокринологи пропонують просто поспостерігати. Тобто нічого не робити.

А що ж відбувається в цей час в організмі? Поступово розвивається гіпотиреоз! Ось тут то і приходять на виручку три способи.

Знаєте, яку тактику застосовують у лікуванні гіпертиреоза, стану, коли щитовидна залоза виробляє гормони надмірно? Відповім. Застосовують другий і третій способи. У результаті переводять пацієнта у стан гіпотиреозу. А далі - все його життя лікують гіпотиреоз. Коли я дізнався про це вперше, то несподівано відчув холодний подих середньовіччя.