Волошка синя

Трав'янистий однолітник висотою від 30 см до 1 м з прямими стеблами, від середини сильно розгалуженими. Квітки зібрані в суцвіття - кошик. Серединні квітки синьо-фіолетові, крайові блакитні або сині, набагато більше середніх. Масове цвітіння спостерігається в червні-липні, плоди-сім'янки (3-3,5 мм з сіро-пурпурним чубчиком) дозрівають в серпні. Прикореневі листя оберненояйцеподібні, довгасті, цільні або злегка надрізані, верхні (стеблові) листя лінійні. Зустрічається переважно як бур'ян на полях серед озимих, часто в посівах жита. У квітках міститься цілий букет хімічних речовин - сапонінів, пектинів, алкалоїдів, глікозидів, мінеральних солей та інших корисних сполук, в тому числі центаурин, ціанідин, ціанін, цикорії, аскорбінова кислота, каротин і т. д. Крайові квітки волошки використовуються для лікування захворювань сечовивідних і жовчовивідних шляхів, нирок і печінки, у тому числі нирково-кам'яній хвороби, при кон'юнктивіті, захворюваннях шкіри, набряках, застуді (як жарознижуючий засіб). Настій з крайових квіток має сильно виражену протизапальну, сечогінну і жовчогінну дію. Настій пелюсток (крайові квітки волошки часто неправильно називають пелюстками) готують з розрахунку 1-2 чайні ложки висушеної сировини на склянку окропу (250 мл). Настоюють 2 - 3 години у термосі, п'ють в теплому вигляді по 1 столовій ложці 3-4 рази на день перед їжею. Часто використовують у комплексній фітотерапії з хвощем, бузиною трав'янистою, березовими бруньками і кукурудзяними приймочками. У народній медицині при лікуванні захворювань очей (зовнішньо для промивання та примочок) використовується більш концентрований настій: 1 столова ложка сировини на склянку окропу. Настій можна додавати у воду для миття голови або втирати в шкіру голови, що стимулює ріст волосся.