Головна/Лікування хвороб/Лікування хвороб органів травлення


Причини запорів різноманітні. Приступаючи до лікування запорів, необхідно з'ясувати причини, що сприяли їхньому розвитку, оскільки нерідко усунення причини призводить до нормалізації стільця.

А. В. Фролькіс (1979) виділяє наступні етіологічні типи закрепів.

1. Аліментарний запор - розвивається при неправильному, нераціональному, тобто одноманітному харчуванні, механічно і хімічно щадить їжі з обмеженням рослинної клітковини.

Продуктами, що затримують випорожнення кишечника, є: каші манна і рисова, слизові супи, киселі, їжа в протертому вигляді; міцний чай, кава, шоколад; чорниця.

Нормалізація режиму харчування, включення в раціон продуктів, що стимулюють випорожнення кишечника, призводить до усунення аліментарних закрепів (харчування при запорах викладається нижче).

2. Неврогенний запор - зустрічається найчастіше і виникає у зв'язку з порушеннями механізмів регуляції кишкової моторики на будь-яких рівнях нервової системи. Позиви до дефекації знаходяться під контролем кори головного мозку, у здійсненні акту дефекації беруть участь центри поперекового і крижового відділів спинного мозку. Передбачається, що центр дефекації локалізується в області вароліевого моста, але на акт дефекації робить також вплив довгастий мозок.

Неврогенні запори поділяються на: а) діскінетіческій; б) рефлекторний; в) внаслідок придушення позивів до дефекації (звичний запор).

Діскінетіческій запор обумовлений первинної дискінезією кишечника (гіпокінетичним або спастической), рефлекторний запор розвивається при різних захворюваннях органів травлення, сечостатевої системи та інших органів (вторинна дискінезія кишечника).

Ослаблення позивів до дефекації може виникнути внаслідок первинних психогенних впливів (звичні запори, викликані придушенням позивів до дефекації при відсутності можливості оговтатися, при почутті помилкового сорому, при антисанітарних умовах в туалеті), внаслідок порушення звичного ритму дефекації, ранкової поспіху і т.д. Умовно-рефлекторні механізми дефекації особливо легко ранимі у дітей, невропатії.

При виявленні запору невроГСННОГО або психогенного характеру необхідні раціональна психотерапія, відновлення звички щодня спорожняти кишечник (відвідування туалету в одні й ті ж години, гімнастика Трюссо-Бергмана - див нижче), прийом натще холодної води з медом або лимоном (це сприяє виробленню шлунково- кишкового рефлексу). Крім того, хворому з неврогенні або психогенним запором рекомендується підібрати оптимальну позу для спорожнення кишечника (краще навпочіпки), в перші дні для полегшення акту дефекації можна використовувати свічки е гліцерином або невелику масляну клізму (50-100 мл рослинного масла), надалі потреба в них відпадає. При вираженому неврозі показані настої валеріани, пустирника, транквілізатори, при розвитку депресії - антидепресанти.

При відсутності ефекту від вищевикладених заходів виконуються інші розділи лікувальної програми.

3. Гіподінаміческійзапор - обумовлений малою фізичною активністю людини, гіподинамією, слабкістю соматичної мускулатури. Гіподинамічний запор може мати місце у хворих, які тривалий час дотримуватися постільного режиму, а також в осіб похилого віку у зв'язку з різким зниженням фізичної активності.

Активний спосіб життя, ходьба, заняття фізкультурою сприяють усуненню Гітюдінаміческого запору.

4. Запор внаслідок запальних захворювань кишечника - спостерігається у хворих на хронічний коліт, рідше - хронічним ентеритом. Лікування цих захворювань сприяє відновленню стільця.

5. Проктогенний запор - спостерігається у хворих із захворюваннями аноректальної області (геморой, анальні тріщини, прокталгіі та ін.) Усунення цієї патології призводить до зникнення запорів.

{0}6.{/0} {1}       {/1} Механічний запор - розвивається у хворих з пухлинами кишечника, при рубцевих звуженнях товстої кишки, механічному здавленні прямої кишки ззовні і ін

Усунення цих чинників сприяє нормалізації стільця.

7. Запор внаслідок аномалій розвитку товстої кишки - спостерігається у осіб з вродженим мегаколон, ідіопатичним мегаколон, при рухомий сліпий і сигмоподібної кишці, в осіб з конституціональним спланхноптозом.

8. Токсичний запор - спостерігається при хронічних професійних отруєннях (свинцем, ртуттю, талієм), при отруєнні нікотином у курців.

Збираючи анамнез у хворих, що страждають запорами, слід з'ясувати можливість впливу токсичних факторів і в необхідних випадках дати рекомендації по їх усуненню.

1. Етіологічне лікування

9. Медикаментозний запор - викликається прийомом деяких лікарських дарських засобів. До них відносять:

а) антидиарейні засоби (див. гл. "Лікування хронічного ентеро-та");

б) наркотичні анальгетики (морфін, кодеїн та їх похідні);

в) протисудомні засоби (дифенін);

г) антидепресанти - інгібітори моноаміноксидази;

д) психотропні засоби (барбітурати, похідні фенотіазину);

е) сечогінні засоби (гіпотіазид, фуросемід та ін);

ж) антациди (кальцію карбонат, алюмінію гідроксид); злоупотреб ня проносними;

и) холінолітики і гангліоблокатори;

к) залізовмісні гемопоетікі;

л) В-адреноблокатори.

У табл. 39 представлені механізми обстіпаціонного дії деяких лікарських засобів (А. Л. Гребенев, Л. П. Мягкова, 1994).

Припинення прийому засобів, що мають обстіпаціонним ефектом, сприяє усуненню запорів.

10. Ендокринний запор - спостерігається насамперед при гіпотиреозі (гіпотонічний тип запору), гіпопаратиреозі (гіпертонічний, врятувати ний тип запору), гіпофізарної недостатності, рідше - при цукровому діабеті, надниркової недостатності, феохромоцитомі, глюкагон-ме, клімаксі.

І. Запор внаслідок порушень водно-електролітного обміну - розвивається при серцевій недостатності, недостатності нирок, зневодненні якого генезу.