Головна/Лікування хвороб/Лікування хвороб органів дихання


 

Реабілітація хворих, які перенесли гостру пневмонію, здійснюється в 2, 3 або 4 етапи (В. П. Сильвестров, П. І. Федотов, 1987):

 

• стаціонару поліклініка;

 

стаці р-реабілітаційне відділення -> поліклініка;

 

стаціонар - реабілітаційне відділення -> санаторій -> поліклініка.

 

При неважкої мелкоочаговой пневмонії реабілітація хворих обмежується лікуванням у стаціонарі і спостереженням в поліклініці. У реабілітаційний центр (відділення) направляються хворі, у яких в гострому періоді було встановлено поширене ураження (пайова, полісегментарна, двостороннє) з вираженою інтоксикацією, гипоксемией, а також особи з млявим перебігом пневмонії та з ускладненням.

 

Основне завдання реабілітації хворих - усунення морфологічних порушень, відновлення функції органів дихання і кровообігу.

 

У реабілітаційному відділенні (поліклініці) медикаментозна терапія (антибактеріальна і протизапальна) призначається тільки за індивідуальними показаннями.

 

Основою реабілітаційних заходів є немедикаментозні методи впливу: ЛФК, дихальна гімнастика, масаж, фізіотерапія, кліматолікування, аеротерапія, гідротерапія.

 

Реабілітація вважається ефективною, якщо нормалізуються функціональні та імунологічні показники, відсутня тимчасова непрацездатність по основному захворюванню протягом року, знижується число днів тимчасової непрацездатності по ГРЗ.

 

Хворі, які перенесли пневмонію, направляються в місцеві санаторії, а також на кліматичні курорти з сухим і теплим кліматом (Ялта, Гурзуф, Сімеїз, ЮгУкраіни - Київська, Вінницька області).

 

Особи, які перенесли пневмонію, але страждають астенізація, направляються на курорти з гірським кліматом (Кавказ, Киргизія, Алтай). З курортів і санаторіїв республіки Білорусь рекомендуються санаторій "Білорусь" (Мінська область), "Буг" (Брестська облсті), "Олеся" (Брестська область).

10. Диспансеризація

 

Як відомо, виділяють п'ять груп осіб, які підлягають диспансерному спостереженню:

 

1 - практично здорові;

 

2 - "загрозливі контингенти" (схильні до ризику захворювання);

 

3 - схильні до частих захворювань;

 

4 - страждають хронічними захворюваннями (стадія компенсації);

 

5 - страждають хронічними захворюваннями (стадія декомпенсації), ін-

 

валіде.

 

Хворі, які перенесли пневмонію і виписані з клінічним одужанням (нормалізація рентгенологічних та лабораторних даних, повинні спостерігатися по 2-й групі диспансерного обліку протягом 6 місяців. Перше обстеження призначають через 1 місяць, друге - через 3 місяці, третє - через 6 місяців після виписки із стаціонару. Диспансерне обстеження включає клінічний огляд, загальний аналіз крові, дослідження крові на С-реактивний білок, сіалові кислоти, фібриноген, серомукоїд, гаптоглобін.

 

При відсутності патологічних змін перехворів пневмонією переводиться в 1-у групу, при наявності відхилень від норми він залишається в 2-й групі диспансерного обліку протягом року для проведення подальших оздоровчих заходів.

 

Хворі, які перенесли пневмонію із затяжним перебігом, а також хворі, виписані зі стаціонару із залишковими змінами в легенях, збільшеною ШОЕ і біохімічними змінами в крові, спостерігаються по 3-й групі диспансерного обліку протягом року з відвідуванням лікаря через 1, 3, 6 і 12 місяців після виписки зі стаціонару (з повним клінічним і лабораторним обстеженням). За свідченнями призначаються консультації фтизіатра, онколога. Повністю видужалий переводиться в 1-у диспансерної групи, а при збереженні рентгенологічних змін в легенях (тяжистость, посилення легеневого малюнка) - в 2-ю.

 

Під час диспансерного спостереження проводиться комплекс лікувально-профілактичних заходів (щоденна ранкова гімнастика, дихальні вправи, масаж, сауна, при необхідності - фізіотерапія, рекомендується прийом адаптогенів і інших лікарських засобів, що підвищують імунну та общебиологическую реактивність).