Історія захворювання в Діагностиці щитовидної залози

Діагностика захворювання не обмежується способами оцінки анатомічного, функціонального і компенсаторно-пристосувального стану щитовидної залози. Як правило, ці заходи дозволяють оцінити нинішній стан органу. Але не менш важливим для нас є знання про те, як розвивався процес.

Дослідження розвитку захворювання вивчається лікарем під час бесіди з пацієнтом. Не рідко дуже корисним виявляється ознайомлення зі збереженими у пацієнта медичними документами, якщо йому доводилося до цього звертатися за допомогою і обстежитися.

Таке вивчення історії розвитку захворювання завжди дуже важливо. Воно сприяє правильним діагностичним висновкам в неясних діагностичних ситуаціях.

Наприклад, в деяких випадках, мені доводиться не тільки оцінювати виникнення і розвиток захворювання зі слів пацієнтів, але й зіставляти ці відомості з даними УЗД і аналізу крові. Такі аналітичні паралелі дуже важливі в дослідженні етапів (стадій) розвитку хвороби щитовидної залози.

Одного разу під час консультації разом з однією з пацієнток ми розклали на столі біля двох десятків висновків по аналізу крові. Мовою цифр вони розповідали про не просту перипетію в лікувальному процесі молодої жінки, що встигла за кілька років пройти через стандарти академічного лікування за алгоритмами, які розмашистими хвилями, багаторазово піднімали стан пацієнтки до гіпертиреозу і потім різко скидали до гіпотиреозу.

Спільно з оцінкою змін щитовидної залози за даними аналізу крові та УЗД, я проаналізував присутнє в цій історії поперемінне лікування гормональними і, порівняно протилежними їм за впливом, антитиреоїдну препаратами. Серед висновків лікарів-ендокринологів значилося то вказівка на гіпотиреоз, то на гіпертиреоз.

Чи варто говорити, що пацієнтка емоційно втомилася від такого лікувального процесу, замкнулася у своєрідному зачарованому колі. Вислухавши думки фахівців, начитавшись з Інтернету і популярних книг про хвороби щитовидної залози, вона так і не змогла зорієнтуватися у своїй ситуації. Її турбувала маса питань. Що ж з нею відбувається? Від чого її лікують? І чи лікують взагалі?

Послідовний аналітичний розбір її історії показав, що появі ослаблення або посилення в діяльності щитовидної залози сприяли характерні причини. І нашарування контрастного лікування лише посилювало протилежні вагання, спостережувані у висновках з лабораторій.

Це був не різноманітний, а єдиний патологічний процес. Не чергування гіпотиреозу і гіпертиреозу, яке провокували непродуманими призначеннями, а стадійна відповідь організму.

Початкова гіпертиреоїдна реакція, пов'язана з надлишком компенсаторних можливостей щитовидної залози, а потім її ослаблення, що проявилося у вигляді гіпотиреозу. Подальше лікування, призначене мною відповідно до її стану, поступово дозволило їй відновити компенсаторні сили щитовидної залози і відмовитися від великої дози гормонального препарату, який вона щодня приймала до цього.