Мильнянка лікарська

Трав'янистий багаторічник заввишки 50-60 см. Стебла і довгасте листя опушені або частіше голі. Білі або рожеві квітки розкриваються в червні і цвітуть до вересня. Віночок складається з цільних (або з невеликою виїмкою) пелюсток. Плід - яйцеподібна, злегка витягнута коробочка. Рослина тяжіє до вологих місцепроживань, зустрічається по берегах водоймів, на пісках і лісових галявинах. У гомеопатії свіжий сік мильнянки іноді використовується в малих дозах при наступних симптомах: відчуття тиску в очному яблуці, слабкість, апатія. У традиційних медичних системах лікарською сировиною є трава мильнянки лікарської, що збирається під час цвітіння, і кореневища, викопують до або після періоду вегетації - рано навесні або восени, після відмирання надземної частини рослин. Препарати мильнянки лікарської застосовуються при захворюваннях бронхів і трахей, а також для очищення крові при ряді захворювань. Корисно включати Мильнянку в збори для комплексного лікування бронхіальної астми, дерматозів, подагри, захворювань селезінки, токсикозів. Не можна застосовувати Мильнянку в період після операцій на кишечнику, сечовивідних і жовчовивідних шляхах, при кровотечах ШКТ. Настій трави готують з розрахунку 1 столова ложка подрібненої сировини на 1-2 склянки окропу; після 5-6 годин настоювання в термосі необхідно настій проціджувати. П'ють рівними порціями перед їжою протягом дня, в теплому вигляді. Коріння (1 столову ложку) наполягають у холодній воді 6-8 годин, п'ють невеликими порціями протягом дня. При екземі, випаданні волосся, лупи або герпесі настій і відвар коренів з кореневищами використовують зовнішньо.