Головна/Лікування хвороб/Лікування хвороб органів травлення


Для боротьби з інтоксикацією та попередження подальшого накопичення токсичних речовин в організмі виконуються наступні заходи (див. також гл. "Лікування цирозу печінки"):

щоденне сифонні промивання кишечника кип'яченою водою, фізіологічним розчином натрію хлориду з додаванням карболену, соди;

промивання шлунка (аміак та інші токсичні речовини виділяються слизовою оболонкою шлунка);

відсмоктування вмісту шлунка через зонд інтраназальний кілька разів на день;

для отримання діареї, що сприяє видаленню аміаку та інших токсичних речовин, можна ввести в шлунок через зонд проносні засоби: 30 мл 25% розчину магнію сульфату з 100 мл 5% розчину глюкози або 50 г сорбіту, розчиненого в 150 мл води;

з метою придушення мікрофлори кишечника і зменшення утворення аміаку через зонд в кишечник вводяться погано всмоктуються антибіотики: неоміцин в дозі 1 г кожні 4 год або каіаміцін в тій самій дозі протягом тижня. Можна також робити клізми з 1% розчином неоміцину (1-2 г на 100-200 мл ізотонічного розчину натрію хлориду) 2-4 рази на добу. Близько 1-3% введеного неоміцину всмоктується, тому в окремих випадках можливий розвиток ототоксичної та нефротоксичної дії, особливо при наявності ниркової недостатності. За відсутності неоміцину проводиться лікування метроніда-золом по 0.25 г всередину кожні 8 год 5-7 днів;

лікування лактулозою: вона створює в кишечнику кисле середовище і пригнічує діяльність амміакобразующіх бактерій, викликає осмотичну діарею, зменшує всмоктування і сприяє виведенню аміаку.

Вводиться лактулоза через зонд у вигляді сиропу в дозі 60-100 мл 3-4 рази на добу. Можна робити клізми з лактулозою. До 700 мл води до-

додавали 300 мл лаіулози, призначають клізму 3-4 рази на добу. Клізму ставлять в положенні хворого на лівому боці або в положенні Тревделенбурга; після введення рідини хворого повертають на правий бік, головний кінець ліжка піднімають для того, щоб проксимальний відділ товстої кишки краще наповнювався;

• внутрішньовенно крапельно вводиться орніцетіл в 5% розчині глюкози в дозі 15-25 г на добу з метою зв'язування аміаку, можна вводити внутрішньом'язово в добовій дозі 2-6 р. Орніцетіл є а-кетоглюконатом орнитина, що зв'язує аміак. Випускається у флаконах, що містять 5 г нейтрального а-кетоглюконата орнитина у вигляді ліофілізату для внутрішньовенних введень або по 2 г у флаконах для внутрішньом'язових ін'єкцій;

• для зв'язування аміаку раніше рекомендувалося внутрішньовенне крапельне введення 1% розчину глутамінової кислоти по 600 мл на добу, а також лікування L-глутамін (по 2-3 г кожні 4 год всередину або через зонд). Однак ці препарати виявилися малоефективними;

• для зв'язування токсинів в кишечнику можна застосовувати лікування ЕІ-теродезом по 5 г 3 рази на день всередину або через зонд;

з дезінтоксикаційної метою проводиться інфузійна терапія: застосовуються 5% розчин глюкози, ізотонічний розчин натрію хлориду, гемодез, нгокомпенсан, кристалоїдні розчини (лактосол, трисоль та ін/ Загальна кількість вводиться протягом доби рідини становить 2.5-3 л, введення здійснюється під контролем центрального венозного тиску, артеріального тиску, добового діурезу. При добовому діурезі менше 1 л кількість введеної рідини відповідає величині діурезу плюс 500 мл (об'єм рідини, що втрачається з повітрям, що видихається, калом, потом);

• з дезінтоксикаційної метою Е. П. Шувалова і А. Г. Рахманова (1986) пропонують застосовувати при печінковій недостатності внутрішньовенно крапельно альбумін. Препарат сприяє збільшенню об'єму циркулюючої крові, стабілізує гемодинаміку, має дезінтоксикаційний ефект. Терапевтичний ефект альбуміну посилюється при поєднанні його з сорбітолом і манітол. Сорбітол робить дезінтоксикаційну, холекінетіческім, діуретичну дію, манітол - виражене діуретичну. Застосовується альбумін у вигляді 5-10% розчину по 200-400 мл на добу внутрішньовенно крапельно, сорбітол - по 800 мл 15% розчину і манітол - по 800 мл 30% розчину на добу;

• використання амінокислотних сумішей, не містять метаоніна, триптофану, фенілаланіну, тирозину, порушення обміну яких відзначається при печінковій недостатності і веде до накопичення "помилкових нейромедіаторів". За кордоном застосовується гепаферіл А, який містить L-аргінін, L-яблучну кислоту, сорбіт, аспарагін, іони натрію, калію, рибофлавін, амід нікотинової кислоти, піридоксин. Дія гепаферіла А грунтується на впливі L-аргініяаі L-яблучної кислоти.

Рекомендується також застосовувати фалькамін, що містить розгалужені амінокислоти (лейцин, ізолейцин, валін), по 1 пакетику 3 рази на день через зонд.

Лікування цими препаратами зменшує токсичний вплив аміаку.