Головна/Лікування хвороб/Лікування хвороб органів травлення


<

p>Глюкокортикоїди, за даними С. Д. Подимова (1993), призначаються в активній стадії вірусного і при аутоімунному ЦП, а також при вираженому гіперспленізма.

При активних компенсованих і субкомпенсований ЦП глюкокортикоїди мають протизапальну, антитоксичну і їм-мунодепрессантное дію на специфічні рецептори іммунокомпе-компетентних клітин. Це супроводжується гальмуванням синтезу простагланди-нов та інших медіаторів запалення, а також фактора активації Т-лімфоцитів, що виробляється моноцитами.

Найбільш доцільне використання преднізолону, урбазон, ме-тіпреда.

Наводимо методику лікування цирозу печінки глюкокортикоїдами по С. Д. Подимова (1993).

Дозування визначається індивідуальною толерантністю і активністю патологічного процесу.

Різко виражена активність проявляється підвищенням тимолової проби більш ніж в 2 рази, рівня т-глобулінів більш ніж в 1 / 2 рази і IgG - в 1> / 2-2 рази в порівнянні з нормою. Без помітною декомпенсації активність амінотрансфераз сироватки підвищується більш ніж в 3-5 разів.

Помірна активність призводить до підвищення тимолової проби менш ніж в 2 рази в порівнянні з нормою, рівень ?-глобулінів і IgG підвищений менше ніж у 1У2раза. Без декомпенсації активність амінотрансфераз перевищує норму в 1У2-2 рази.

Початкова добова доза преднізолону при цирозах з помірною активністю становить 15-20 мг, при різко вираженій активності - 20-25

мг. Максимальну дозу призначають протягом 3-4 тижнів до зменшення жовтяниці та зниження активності амінотрансфераз в 2 рази. Всю добову дозу рекомендується приймати після сніданку, оскільки пік добової секреції глюкокортикоїдів припадає на ранкові години.

Доза преднізолону знижується повільно, не більше ніж на 2.5 мг кожні 10-14 днів під контролем тимолової проби, рівня у-глобулінів і імуноглобулінів сироватки крові. Тільки через ll/2-2l/2 місяця переходять на підтримуючі дози (7.5-10 мг). Тривалість курсу лікування становить від 3 місяців до декількох років.

Короткі курси преднізолонотерапіі (20-40 днів) показані при ги-перспленізме.

В даний час немає єдиної думки про дозування преднізолону при активному ЦП. А. Р. Златкін (1994) вважає, що при вірусному ЦП середнього ступеня активності з наявністю сироваткових маркерів HBV, HCV показано призначення преднізолону в добовій дозі 30 мг на день.

Хворі ЦП неалкогольної етіології, з високим ступенем активності, з швидкопрогресуючим течією, асоційованим з інтегратів-ної фазою розвитку HBV, HCV потребують лікування преднізолоном у великій добовій дозі - 40-60 мг і вище (3. Г. Апросіна, 1985; Czaja, Summerskill, 1978).

При аутоімунному ЦП лікування преднізолоном починають у дозі 30-40 мг.

Немає єдиної думки також про те, при ЦП який етіології слід призначати преднізолон. Зрозуміло, аутоімунний ЦП - показання до лікування глюкокортикоїдами. У доцільності глкжокортікоідной терапії при цирозі вірусної етіології деякі гепатологи сумніваються. А. С. Логінов і Ю. Е. Блок (1987) вважають, що при вірусному ЦП в ряді випадків виправдана вичікувальна тактика щодо призначення глюко-кортикоидов, враховуючи можливість розвитку спонтанної ремісії.

Ймовірно, слід вважати, що при високій активності патологічного процесу при компенсованому і компенсувати цирозі печінки показано призначення глюкокортикоїдів незалежно від етіології захворювання.

При декомпенсованому цирозі печінки будь-якої етіології лікування глюко-кортикоїди не показано, особливо в термінальній стадії. Глюкокорті-коіди в цій ситуації сприяють приєднанню інфекційних ускладнень та сепсису, виразки шлунково-кишкового тракту, остеопо-троянда, а також зменшення тривалості життя хворих.

Протипоказання до призначення глюкокортикоїдів: цукровий діабет, загострення виразкової хвороби, шлунково-кишкові кровотечі, активні форми туберкульозу легенів, гіпертонічна хвороба з високим рівнем артеріального тиску, схильність до інфекційних, септичним захворювань, хронічні бактеріальні, вірусні та паразитарні інфекції, системні мікози, злоякісні пухлини в анамнезі, катаракта, ендогенні психози.

Foreter (1979) до протипоказань відносить також геморагічний синдром і виражений асцит. У той же час С. Н. Голиков, Є. С. Рисс, Ю. І. Фішзон-Рисс (1993) вважають, що при симптомах високої активності процесу наявність асциту чи служить безумовним перешкодою до призначення преднізолону.