Головна/Лікування хвороб/Лікуємо серце


Серед інших станів з нетривалої втратою свідомості ня найчастіше зустрічаються гіпоглікемія, епілептичні й істеричні припадки.

Гіпоглікемічні стани розвиваються у хворих на цукровий діабет, які отримують інсулін. Їм передують введення інсуліну, недостатній прийом їжі, збудження почуття голоду, що наростає слабкість. Дуже характерною ознакою є виражена пітливість. Порушення свідомості виникає на тлі нормальної ЧСС і звичайного артеріального тиску. Після виведення з даного стану зберігається приголомшений ність. При підозрі на гіпоглікемічний стан слід звертати увагу на наявність слідів ін'єкцій.

Епілептичні напади зазвичай починаються в молодому віці після перенесеної інфекції, черепно-мозковою трав-

ми або при хронічному алкоголізмі. Напади виникають без видимих ??причин, причому на початку захворювання - частіше в нічний час. У більшості хворих втрати свідомості передує зорова, слухова, смакова, нюхова або чутлива аура, при цьому незвичність відчуттів відрізняє її від переднепритомний стан.

Великі епілептичні напади зазвичай починаються з тонічних судом, які переходять в клонічні. Характерні прикушення мови, мимовільне сечовипускання, тривала оглушення після нападу, нагадує сон, головний біль, розбитість. Нехарактерні блідість шкіри і артеріальна гіпотензія.

Малі епілептичні припадки частіше розвиваються раптово, протікають з короткочасною втратою свідомості, при цьому в ряді випадків м'язовий тонус може бути збережений і хворі на кілька секунд "застигають", рідше спостерігається різке зниження м'язового тонусу і падіння хворих.

Чим довше пацієнт страждає на епілепсію і чим частіше виникають напади, тим значніше проявляються характерні зміни особистості (дратівливість, в'язкість, надмірна акуратність).

Істеричні припадки розвиваються у пацієнтів, з молодості відрізняються демонстративним стилем поведінки. При ласі виникають з очевидного приводу, завжди на людях і щодо тривало. Хворі падають плавно, м'яко, тому травм практично не буває. Під час нападу колір шкіри і слизових оболонок не змінюється, зіниці добре реагують на світло (повіки стиснуті!), Брадикардія та гіпотензія не спостерігаються, нерідко відзначаються прикушення губ (але не мови!), Стогони, чудернацькі пози, хаотичні рухи (але не тонічні або клонічні судоми!). Іноді вдається перервати припадок, затиснувши на нетривалий час хворому рот і ніс.