Ластовень лікарський

Трав'янистий багаторічник з прямим стеблом заввишки до 1 - 1,5 м і повзучим кореневищем. Листя загострені на вершині, яйцеподібні. Білі квітки зібрані в невеликі парасольки. Цвіте у червні - липні. Зустрічається на лісових узліссях, степових схилах, у чагарниках, світлих лісах. У монгольській гілки тибетської медицини використовувалися плоди близького виду Vincetoxicum sibiricum (ластовня сибірського) - з їх допомогою лікували розлади кишечника з жаром і хвороби mkhris. У народній медицині східних слов'ян як лікарської сировини застосовуються кореневища з корінням ластовня лікарського, що містять серцеві глікозиди. Викопують кореневища восени, після закінчення вегетації рослин. Настій або відвар застосовуються при набряках ниркового походження (сечогінну дію), отруєннях (блювотний ефект), при прискореному серцебитті (дія подібна до дії наперстянки), при застуді (потогінну дію), запорах (послаблюючий ефект), для регуляції менструального циклу і обмивання ран. Використання в фітотерапії цієї рослини майже не супроводжується побічною дією на слизову оболонку шлунка і кишечника. Тим не менше, оскільки ластовень отруйний, необхідно уникати передозувань і проводити лікування тільки під наглядом лікаря. Для зовнішнього застосування часто використовують свіжу подрібнену траву. Настій готують з розрахунку 1 чайна ложка подрібнених кореневищ з корінням на 2 склянки окропу (450-500 мл); приймають після проціджування по 3 столові ложки 4-5 разів на день перед їжею. Входить в фітозбори, що застосовуються при набряках серцевого походження, разом з корінням любистку, ягодами ялівцю звичайного, листям берези і меліси.