Щавель кінський

Трав'янистий багаторічник заввишки 1-1,5 м з вузьким, майже безлистим густим волотистим суцвіттям. Нижня частина листової пластинки густо опушена жорсткими волосками. Верхні листки - ланцетні, нижні - серцеподібні, довгасті, з хвилястим краєм і довгим черешком, мають зверху жолобок. Цвітіння в травні-червні. Плід - тригранний горішок. Зустрічається переважно у вологих місцях, на заплавних луках, узліссях вологих лісів, у низинах, долинах річок. У тибетській медицині кілька близьких видів роду Rumex (щавель) використовуються для лікування набряків, ран, хвороб mkhris, ряду хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту та ін. Лікарською сировиною є корені щавлю кінського, заготовлюють ранно навесні (до початку вегетаційного періоду) або восени (після відмирання надземної частини рослин). У медицині використовується для лікування кровоточивих виразок шлунка, колітів та ентероколітів, геморою, холециститів і гепатохолециститів, гіпертонії, а також проти глистів, оскільки препарати щавлю кінського надають, крім холеретичної і кровоспинної, ще й глистогінну дію. Проносні або закріплюючі властивості настою (або відвару) залежать від дози: у великих дозах наявний послаблюючий ефект, а в малих - навпаки. Крім цього настій і відвар коренів щавлю кінського використовується для спринцювань при гінекологічних захворюваннях і для полоскання при запаленнях слизової оболонки ротової порожнини. В останньому випадку застосовують також настоянку на горілці або на спирті (1:10). При лікуванні ряду захворювань настоянку п'ють по 25 - 35 крапель 4 рази на день, розбавляючи невеликою кількістю води. Відвар готують з розрахунку 1 столова ложка сировини на склянку окропу; випивають за 3-4 прийоми рівними порціями протягом дня перед їдою. Якщо ж необхідний проносний ефект (наступаючий через 8-9 годин), то склянка відвару п'ють в один прийом на ніч.