Головна/Лікування хвороб/Опіки


СИСТЕМА ПІДТРИМКИ ГОМЕОСТАЗУ

ЯК ОСНОВНИЙ СУБСТРАТ

РОЗВИТКУ ТАНАТОГЕННИХ УСКЛАДНЕНЬ

Все попереднє виклад проблем патогенезу та лікування тяжкої опікової травми показує, що в основі адаптації до травми (компенсації порушених функцій) лежить формування економічної домінуючою функціональної системи підтримки гомеостазу, а якщо бути більш точним - ієрархії функціональних систем. Формування та діяльність функціональних систем, у розробку загальної теорії яких вніс неоціненний вклад П. К. Анохін, підкоряється жорстким біологічним принципам. Серед основних закономірностей діяльності функціональних систем можна виділити: принцип ієрархії (домінанти), принцип саморегуляції і ізоморфізм систем різного рівня [Судаков К. В. та ін, 1987]. З точки зору принципу ієрархії (домінанти) домінувати в організмі в кожен даний момент часу може тільки провідна в плані виживання індивіда чи його адаптації до навколишнього середовища функціональна система. При цьому будь-яка функціональна система, за уявленнями П. К. Анохіна, має принципово однотипну організацію і включає загальні, універсальні для різних систем периферичні і центральні вузлові механізми:

корисний пристосувальний результат як провідна ланка функціональної системи;

рецептори результату;

зворотну афферентацию, що надходить від рецептора результату в центральні освіти функціональної системи;

центральну архітектоніку, що представляє виборче об'єднання функціональною системою нервових елементів різних рівнів;

виконавчі соматичні, вегетативні і ендокринні компоненти, що включають організоване цілеспрямована дія.

Динамічна організація будь-якої функціональної системи будується за принципом саморегуляції. Будь-яка зміна результату діяльності, так само як і його оптимальне для метаболізму стан, постійно сприймається відповідними рецепторами. Наявність

таких рецепторів, контролюючих кінцевий пристосувальний результат, і є вихідним пунктом у механізмах саморегуляції. Менше відхилення результату від оптимального для метаболізму рівня викликає менше збудження рецепторів і, відповідно, меншу сигналізацію в ЦНС і менш інтенсивну діяльність всієї функціональної системи. Навпаки, чим значніша відхиляється адаптивний результат від рівня нормального метаболізму, тим сильніше порушуються механізми, спрямовані на його повернення до нормального рівня [Судаков К. В. та ін, 1987]. Виходячи з цих уявлень цілісний організм в кожен даний момент часу є злагоджена взаємодія - інтеграцію (по горизонталі і вертикалі) різних функціональних систем, що утворюють домінуючу функціональну систему підтримки гомеостазу, що й визначає нормальний перебіг метаболічних процесів. Порушення цієї інтеграції, якщо воно не компенсується спеціальними механізмами (або зовнішніми впливами), означає захворювання і може призвести до розвитку важких ускладнень посттравматичних і загибелі організму.