Головна/Лікування хвороб/Неонатологія


Сутність адекватного харчування при фізіологічної незрілості. Необхідно підкреслити виняткову важливість адекватного вигодовування недоношених дітей. Що ж конкретно в даному випадку мається на увазі поняття адекватність? На відміну від вигодовування доношеної дитини необхідно враховувати ряд обтяжуючих моментів.

По-перше, без сумніву, раціональне вигодовування позитивно впливає на клінічний перебіг характерних для цих дітей захворювань (ураження незрілих тканин дихальної системи, нервової, ШКТ, сітківки ока тощо). Разом з тим у недоношених дітей процеси одужання і триваючого дозрівання (яке не було завершено природним чином, тобто внутрішньоутробно) так тісно переплетені, що доставляється кількість і якість поживних речовин набуває подвійну значущість.

По-друге, відоме положення якість раннього вигодовування впливає на потенціал подальшого розвитку для недоношених дітей, внаслідок їх дуже вузького діапазону толерантності за всіма поживними інгредієнтами, звучить особливо гостро. Переконливе дослідження, проведене при спостереженні за 800 дітьми з різним типом харчування, довело важливу роль достатніх збільшень маси тіла в період новонародженості і надалі до 1 року на психічний розвиток і розвиток мови, здатність до навчання і пам'ять, на поведінкові реакції та індекс інтелектуальності ( IQ) у школярів. У хлопчиків цей взаємозв'язок виявляється більшою мірою. Розрахунок індексу маси тіла показав, що на кожну одиницю збільшення цього індексу достовірно і пропорційно збільшується коефіцієнт загального інтелектуального та мовленнєвого розвитку (Morley R., 1998).

До середини 9 0 - х г о д о в XX століття у вітчизняній концепції вигодовування недоношених дітей завершився етап переходу від захисту режиму голоду і спраги, або голодною паузи, до переконання, що подібна тактика не тільки неефективна, але і може діяти повреждающе. За допомогою радіоактивних ізотопів в 1 вересня 8 0 р. визначена швидкість споживання г л ю к о з и мозковою тканиною. У недоношених дітей з ОНМТ вона найвища і складає 5 - 6 мг / кг / хв, у доношених - 3 - 4 мг / кг / хв, у дорослих - 2 - 3 мг / кг / хв. Глюкоза є головним окислювальним субстратом для мозкової тканини, 40% вступників в організм вуглеводів споживається мозковою тканиною. Дитина з ОНМТ народжується з дуже мізерними запасами глікогену, і вони швидко виснажуються. Навіть помірна гіпоглікемія (рівень глюкози - 2, 6 ммоль / л) може привести до затримки розвитку нервової системи (Lucas В. et al., 1 9 8 8) і п о т о м у треба докладати в с е можливих зусиль, щоб цього уникнути. Проведено дослідження, які довели, що перші два тижні життя є критичним періодом по ачіянію вигодовування на подальше розумовий розвиток (Lucas В. et al., 1 9 8 9, 1 9 9 0)

По-третє, не можна забувати, що і надалі, після першого тижня життя, у дітей з малою масою при народженні підвищені поживні потреби. Це зумовлено, з одного боку, недостатніми запасами внутрішньоутробними білків, жирів, кальцію, фосфору, заліза, вітамінів А, С і Е, мікроелементів та ін, так як діти народилися передчасно або їх розвиток в утробі матері було порушено, з іншого боку, у них більш високий темп зростання. Так, щоденна надбавка маси тіла у дітей з ОНМТ, перерахована на 1 кг маси тіла, перевищує таку у доношених більш ніж в 2 рази (доношені діти - 6 г / кг / сут., Недоношені - 15 г / кг / сут. - ESPGAN ).

Діти з ОНМТ знаходяться в особливому положенні також і по втратах рідини. Так звані невідчутні втрати рідини тим вище, чим менше гестації і маса тіла. Наприклад, дитина з масою тіла 1800 г втрачає 0,8 мл/см2/мін, при рівних умовах недоношена з масою тіла 800 г втрачає 2,8 мл/см2/мін. Кількість невідчутних втрат рідини становить від 1 0 0 до 2 0 0 мл / кг / день. Більш високі втрати відзначаються у дитини під джерелом променевого тепла (в порівнянні з перебуванням в інкубаторі) і при високій швидкості навколишнього повітряного потоку (втрати конвекцією). При приміщенні недоношеної в інкубатор з температурою, що відповідає температурі термонейтральной зони для його віку і маси, і необхідною вологістю невідчутні втрати рідини помітно знижуються.

Таким чином, при неможливості почати в найближчі години після народження ентеральне годування необхідно проводити парентеральне (не пізніше, ніж через 1 год після народження - для дітей з ОНМТ). У першу добу життя вводять рідину, глюкозу, кальцій. У дітей з ОНМТ з другої доби є потреба у введенні білка. Крім того, раннє введення амінокислот покращує у них толерантність до внутрішньовенно введеної глюкози.

Основні принципи адекватного вигодовування, викладені в цьому розділі, можуть бути віднесені і до більш зрілим дітям, які перебувають на інтенсивному лікуванні.