Звіробій продірявлений

Багаторічна трав'яниста рослина з тонким гіллястим кореневищем, що дає кілька стебел заввишки 30-100 см. Стебло прямостояче, щільне, циліндричне, з двома поздовжніми гранями, зверху, гіллясте. Цвіте з червня по серпень. Рідко утворює великі зарості. Зростає зазвичай смугами у світлих листяних і змішаних лісах, в заростях чагарників, на полях, суходільних луках, уздовж узлісь, біля доріг. Трава звіробою містить гіперицин, флавоноїди гіперозид, рутин і кверцитрин, вітамін РР, ефірну олію, смолисті речовини, 10-12% дубильних речовин, каротин. Барвник гілеріцін та продукти його біологічного синтезу мають антибактеріальну активність; дубильні речовини переважно конденсовані. У медичній практиці трава звіробою застосовується як в'яжучий, дезинфікуючий, протизапальний, кровоспинний засіб, при гострих і хронічних колітах, аскаридозі, карликові ланцюгові; в терапевтичній стоматології - для змазування ясен і полоскання порожнини рота, для профілактики і лікування гінгівітів, стоматитів. Препарат «Іманин» застосовується для лікування ран, опіків І-ІІІ ступеня та виразок, при абсцесах, фурункульозі і т. п. З звіробою звичайного отриманий антибіотик новоіманін. Звіробій, як лікарська рослина, широко відома і дуже популярна. Існує думка, що він допомагає при різноманітних захворюваннях і не є зайвим у будь-якому зборі лікарських рослин. Його заварюють і п'ють як чай. Зазвичай в киплячу воду кидають дрібно нарізану траву, щільно закривають і дають настоятися. П'ють настій звіробою при шлункових захворюваннях (гастрити, виразка шлунку), проносах (у тому числі кривавих), при захворюваннях печінки, жовтяниці, при нервових розладах, головному болю, хворобах нирок, запаленні сечового міхура, при маткових кровотечах, недокрів'ї, геморої, кашлі , для підвищення апетиту, при ревматизмі. Для зовнішнього застосування траву настоюють на лляній олії і змащують опіки. Застосовують звіробій при висипу, наривах; роблять компреси.